Призупинення вогню, обмін полоненими у форматі «всіх на всіх» до кінця року, продовження процесу розведення військ, відкриття нових пунктів пропуску через лінію розмежування, продовження особливого статусу і… домовлятися далі. Це основні підсумки зустрічі, що відбулася вчора, в Парижі, в рамках «нормандського формату».
Як оцінювати ці результати?! Стриманий оптимізм – це влучний вислів, який їх описує. Незважаючи на перестороги критиків переговорів, «зради» та «здачі національних інтересів», все ж таки, не відбулося.
Політична частина домовленостей містить положення щодо необхідності та порядку імплементації Мінських угод та «формули Штайнмаєра». Дійсно, альтернативи, поки що, не існує і світове співтовариство сприймає їх, як дорожню карту мирного врегулювання. Попри певний тиск на нашу делегацію з боку світових лідерів, в пріоритеті залишаються питання безпеки України. Наприклад, вибори які повинні відбутися відповідно до домовленостей, можливі тільки після повного відновлення контролю України над власним кордоном. Щодо процесу розведення військ, то він можливий, лише за умови припинення вогню.
Безумовним успіхом «нормандських» перемовин є гуманітарний блок питань.
По-перше, відновлення робіт з розробки та імплементації плану з розмінування. Актуальність цього питання не викликає сумнівів. З початку війни на Донбасі від мін загинуло 300 людей (з них 27 діти). Загальна кількість мирних жителів, постраждалих від вибухонебезпечних предметів склала більше 1000 осіб. ВСУ, ДСНС ведуть роботи з розмінування територій. Але координація зусиль у цьому напрямку, безумовно, збільшить їх ефективність.
По-друге, можливе відкриття нових пунктів пропуску через лінію розмежування. В середньому, щомісяця, лінію розмежування перетинають близько мільйона осіб. Це величезний потік людей, з яким не справляються діючі контрольно-пропускні пункти. Нагадаю, їх всього п’ять. Як наслідок – багатогодинні черги та непристосованість. Відкриття нових та реконструкція існуючих КПВВ допоможе частково вирішити проблему.
По-третє, гарантії доступу Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ до всієї території конфлікту. Фіксувалися непоодинокі випадки, коли представники СММ не допускалися до певних територій та об’єктів на непідконтрольній частині Донбасу. Це знижувало ефективність їх роботи. А, як свідчить практика врегулювання конфліктів, ефективна діяльність представників міжнародних організацій, їх посередництво та контроль, є важливими складовими мирного процесу.
На мою думку, все ж таки, головним наочним результатом перемовин стало досягнення попередніх домовленостей щодо обміну полоненими. Він повинен відбутися до кінця поточного року в форматі «всіх на всіх», починаючи з «усіх встановлених на всіх встановлених». Вірю, що обмін не зірветься і до кінця року наші люди повернуться на Батьківщину.
Як підсумок, відзначу, що після трьох років перерви, процес, нарешті, пішов. Неможливо домовитися, якщо не намагатися. Хоча вчорашня зустріч і не принесла очікуваних результатів, вона, все ж таки, відбулася. А за чотири місяці відбудеться знову. Це головне. Будемо сподіватися, що наступного разу ми отримаємо більш конкретні результати.