Щороку цього дня я сповнююсь особливими емоціями. День гідності та свободи для мене – одне з найбільших державних свят поруч із Днем Конституції та Днем Незалежності.
Бо, по суті, між словами «гідність, свобода» та «українці» сміливо можна ставити знак рівняння. І хоча офіційно цей день з’явився у календарі державних свят усього 5 років тому, цю формулу волелюбності наш народ стверджує вже багато століть.
Так вже було упризначено долею, що історія України – це безупинна боротьба за свою гідність та свободу, за своє право бути державою та мати власну мову. Це – боротьба за можливість не просто існувати, а вільно жити з високо піднятою головою.
Найвлучніше мій сьогоднішній настрій передають ці рядки відомого вірша Павла Тичини:
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Живімо і пишаймося тим, що ми є українцями! З Днем гідності і свободи!
Слава Україні!
