Однією із ключових ознак цивілізаційного розвитку держави є її ставлення до соціальних проблем.
Статтею 1 Конституції України проголошується, що Україна є соціальна, правова держава. Згідно поширеного правового тлумачення, соціальна держава – це держава, яка визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, перерозподіляє економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадського миру і злагоди в суспільстві.
Наскільки проголошений правовий принцип відрізняється від українських реалій розуміють усі. Кожен може рано чи пізно зіштовхнутися із потребою у соціальному захисті, а деякі діти мають таку потребу вже від самого народження.
Тому, ніколи не втратить своєї актуальності питання про рівень турботи держави про осіб, які потребують особливих форм соціально-правової допомоги та захисту, про проблеми і перешкоди, з якими зіштовхуються найменш соціально захищені люди. І розмову цю необхідно починати передусім в стінах Парламенту та Уряду.
Однією з форм турботи про осіб, що потребують особливих форм соціально-правової допомоги та захисту в Україні є опіка та піклування.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Різниця між опікою та піклуванням полягає в тому, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними, а піклування – над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Правовому регулюванню питань опіки та піклування передбачена Глава 6 Цивільного кодексу України.
Така категорія громадян також потребує особливих гарантій захищеності власних прав, адже в силу свого віку чи стану здоров’я вони не в змозі самі захищати та відстоювати свої інтереси. Крім того, надання опікунам та піклувальникам відповідних повноважень щодо майна підопічного створює ризик для зловживань з їх боку. Зазначені особи мають можливості використовувати їх усупереч правам та законним інтересам підопічних для отримання власної вигоди. Подібні зловживання можуть заподіяти навіть істотну шкоду підопічним (у разі, якщо об’єктом інтересу “піклувальника” стає нерухоме майно малолітнього підопічного), а також нерідко може страждати їх здоров’я (трапляються часті випадки із неналежним доглядом за людьми похилого віку), внаслідок чого під загрозою опиняється подальше життя цих людей.
Однією з гарантій прав підопічних виступає закріплена у статтею 167 Кримінального Кодексу України кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами.
У 2017 році підрозділами Національної поліції України було зареєстровано 31 кримінальне провадження за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 167 КК України.
На сьогодні, на практиці мають місце труднощі при застосуванні норм цієї статті, оскільки існують спірні моменти в правозастосуванні деяких її аспектів. Детальний аналіз зазначеної норми та вивчення матеріалів судових рішень надав змогу спільно із фахівцями Національної академії правових наук України узагальнити пропозиції, що лягли в основу розробленого мною та народним депутатом України Яківом Безбахом законопроекту №8305 «Про внесення змін до статті 167 Кримінального кодексу України щодо зловживання опікунськими правами» від 19.04.2018 року.
Зазначеним законопроектом передбачається внесення змін до частини першої статті 167 Кримінального кодексу України, а також доповнення цієї статті частинами 2 і 3 та Приміткою. Метою законопроекту є вдосконалення норм статті 167 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за зловживання опікунськими правами, розширення переліку суспільно небезпечних діянь, що охоплюються статтею та збільшення розмірів санкцій у вигляді штрафу за зловживання опікунськими правами.
4 липня 2018 року законопроект №8305 було розглянуто на засіданні Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, який одноголосно рекомендував прийняти його за основу.
Тож, перший вагомий крок нами уже пройдено, залишилось сподіватись, що питання знайде цієї осені свою підтримку серед депутатів також і у стінах залу пленарних засідань Верховної Ради України.