Кто людям помогает, тот тратит время зря, хорошими делами прославиться нельзя – цю цитату з відомого радянського мультфільма взяли за основу у своїй діяльності, так звані, «младореформатори» та адепти секти «істини в останній інстанції» у Верховній Раді.
У цих людей суцільна біда із самореалізацією і єдине, у чому вони можуть самоствердитись – невтомно лити барило за барилом бруду на чергову, обрану ними «жертву». Це як в тих гротескних стосунках між свекрухою і невісткою, де вередливій свекрусі все не так та й не так. На запитання невістки, якій увірвався терпець: «А що ж, мамо, тоді так?!». Відповідь подібна до тої, яку ми постійно чуємо з вуст цих осіб: «Не знаю як, але не так»…
Цього разу вони, бач, не задоволені результатами обрання Омбудсмена. Мовляв, процедуру порушено – голосування відбулося відкрито. Але ж, нагадаю цим горе-мудрагелям, що питання відкритого/закритого голосування за Уповноваженого з прав людини ретельно обговорювалося протягом декількох місяців.
Спікер Парламенту Андрій Парубій, розуміючи, наскільки важливим є це питання, з усією відповідальністю поставився до нього – звернувся за роз`ясненнями до Регламентного комітету Ради. Я, як представник цього комітету, добре пам`ятаю це обговорення.
Справа в тому, що таємна процедура обрання Омбудсмена була прописана в Законі України про Уповноваженого з прав людини. Але група депутатів звернулася до Конституційного суду, який визнав неконституційною цю норму. На підставі цього висновку КС були внесені зміни до Закону про Регламент Верховної Ради і процедура обрання стала відкритою. Таким чином, положення про таємне голосування втратило чинність і посилатися в цьому питанні на Закон про Омбудсмена недоречно.
Під відповідним висновком стоять підписи членів нашого комітету з різних фракцій, у тому числі, з БПП, до складу якої входять вже згадані мою депутати. Отже, оголошуючи процедуру обрання Омбудсмена, голова Верховної Ради керувався цим висновком.
То що ж заважало «групі завжди незадоволених» проконсультуватися з Регламентним комітетом, аби не демонструвати усьому світові своє невігластво?!
Наступний момент, який викликає «непідробне обурення» у цих осіб – зупинення членства у партії на період виконання обовязків Омбудсмена. Вони, бач, вимагають виходу з партії. На такі витребеньки не хочеться навіть звертати уваги – це звичайнісіньке буквоїдство. Коли бракує аргументів, починають чіплятися до слів… І, вибачте, як на всю цю маячню має реагувати Конституційний суд?!
Посеред всього цього вже звичного гаміру мене цікавить лише одне питання: чи вони це роблять лише через брак самореалізації, чи цинічно відпрацьовують чиєсь пряме замовлення. Щось я не помічала у них такого хвацького завзяття по відношенню до екс-омбудсмена Лутковської, яка у найбільш відповідальний момент своєї місії взагалі заблокувала роботу свого офісу і чкурнула за кордон…