Починаючи з другої половини ХХ – го століття в світі змінилися методи ведення війни: пропаганда, а в подальшому – інформаційна війна, зайняли в ній центральне місце. Не секрет, що сучасні конфлікти, в першу чергу, виграють не на полі бою, а в кабінетах аналітиків і на телеекранах. Як приклад, першим і найбільш наочним таким фактом, може служити війна у В'єтнамі. За період бойових дій приблизно 250 тисяч солдатів армії В'єтнаму добровільно перейшли на бік противника. Витрати американської армії на те, щоб убити одного бійця Національного фронту визволення Південного В'єтнаму склали в середньому 400 тисяч доларів, в той час як переконання здатися обходилося всього-на-всього в 125 доларів на людину. Подібні підрахунки показали, що, в цілому, воювати колишніми методами економічно не вигідно і не доцільно.
XXI століття ознаменувало появу нового виду протистоянь – так званої «гібридної війни». Вона включає в себе методи інформаційної війни або кібервійни серед населення зони конфлікту, міжнародного співтовариства і населення тилу, як ефективного засобу мобілізації місцевого населення і мінімізації опору силами супротивника. Також до методів кібервійни входять кібератаки на урядові сервери з метою впровадження дезінформації. Подібні методи ведення війни були застосовані, наприклад, в 2006 в Лівані під час бойових дій між угрупованням Хезболла та ізраїльською армією. Тоді проводилися систематичні злами мобільних телефонів військовослужбовців армії Ізраїлю з метою виявлення їх позицій, а також проникнення в мережі спецзв'язку Ізраїлю для поширення дезінформації.
Ті ж самі методи гібридної війни ми можемо спостерігати сьогодні в Україні. То що ж Україна може запропонувати у відповідь своїм ворогам?
По-перше, у жовтні 2015 року був створений Департамент кіберполіції, до штату якого входять 329 висококласних фахівців, до компетенції яких відносяться розслідувкння та протидія злочинам у сфері інформаційної безпеки: незаконного використання платіжних систем, електронної комерції та господарської діяльності, інтелектуальної власності.
Не стоїть осторонь і Служба безпеки України, яка за допомогою наших партнерів у НАТО, відкрила Ситуаційний центр забезпечення кібернетичної безпеки, створений на базі Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері інформаційної безпеки СБУ. СБ України у 2017 році отримала технічне обладнання та програмне забезпечення для роботи Центру в рамках виконання першого етапу Угоди про реалізацію Трастового фонду Україна-НАТО з питань кібербезпеки.
Найголовнішим на сьогодні кроком стало ухвалення «Доктрини інформаційної безпеки України». Цей нормативний акт є помітним кроком вперед в діяльності держави щодо протидії російській інформаційній агресії і визначає національні інтереси України в інформаційній сфері, загрози їх реалізації, напрями і пріоритети державної політики в інформаційній сфері.
Також важливим кроком стало схвалення «Стратегії кібербезпеки України». Метою стратегії є створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави. Стратегія передбачає комплекс заходів, пріоритетів та напрямів забезпечення кібербезпеки України, зокрема, створення і оперативну адаптацію державної політики, спрямованої на розвиток кіберпростору та досягнення сумісності з відповідними стандартами ЄС та НАТО.
Звичайно підтримка Західних партнерів є значно більшою, ніж просто методична чи консультаційна допомога. Днями до Сенату США надійшов законопроект про «Кібер-підтримку України». Цей документ спрямований на надання допомоги Україні в удосконаленні власної стратегії кібербезпеки, зокрема того, що стосується посилення захисту комп'ютерних мереж органів державної влади, зменшення залежності України від російських інформаційних і комунікаційних технологій.
Отже, сьогодні Україна за підтримки наших Західних партнерів та завдяки влсним зусиллям, знаходиться у стані побудови першої лінії кібер-оборони Російській гібридній агресії, і, наразі, дає гідну відсіч опонентам.