Дві дитини в мами-України —
Народила ненька доньку гарну,
А еще явила миру сына —
Бойкого и разбитного парня.
Донька залишилась у хатині —
Ніжна, мила, сонячна, чудова.
Парень — не тужи, сказал, о сыне
И пошел нести по миру слово.
Дівчина завжди матусі вірна,
Ділить з нею радощі та горе,
Сын увидел дикий край обширный,
Всякое случалось на просторе.
Працьовита донечка і люба —
То є наша українська мова.
Сын стал мужиком брутальным, грубым —
Русское известно нынче слово.
Та обидва — діти України:
І співуча та ласкава мова,
И язык нервической кручины,
Что ползет то в танках, то в оковах…