Я завжди намагаюся тримати емоції при собі, але та епопея, що розгортається останніми днями навколо так званої блокади, не вкладається в жодні межі здорового глузду. Так, ми всупереч усьому намагаємося будувати Україну на європейських демократичних принципах, але демократія не є синонімом анархії. Це я звертаюся до окремих народних депутатів, які чомусь вирішили, що стали вищими за Закон.
Я теж парламентар, але, як і більшість моїх колег, даю собі ради, що цей статус не дає щонайменшої індульгенції. Застосування сили до представників правоохоронних органів є незаконним для депутатів так само, як і для пересічних громадян. Це – аксіома.
Давайте не забувати, на кого сьогодні знавісніло кидається депутат Парасюк. Це – не менти Януковича, які були елементом репресивної системи, це – нові поліцейські, багато з яких пройшли Майдан та захищали територіальну цілісність та незалежність України на фронті. Що вони зараз мусять відчувати?! Чи замислювалися хоча б на мить про це парасюки та семенченки?!
Такі люди цинічно паплюжать саме поняття «народний депутат». Вчора особа, яка напнула на себе балаклаву, підбурена діями таких «народних обранців», вирішувала, чи пускати мене на моє робоче місце до Парламенту. Це – кричуща ситуація. Власне це і є виразні наслідки того свавілля, яке вони собі дозволяють. Такими темпами ми скотимося до звичайної махновщини.
Не менш обурює мене і позиція заступника спікера пані Сироїд, яка, прикриваючи політичну силу, яка утворила увесь цей шкереберть, навіть не дала можливості поліцейським донести українцям з парламентської трибуни реальний стан справ. Вона боязливо закрила засідання.
Ви ж розумієте, звідки ми почули бурхливі оплески таким діям?! Цей удаваний патріотизм несе в собі ще більшу загрозу Україні, ніж підступні дії Кремля. Єдиний позитив, який є в цій ситуації – всі маски зірвано, ми остаточно переконалися, хто є дійсним ворогом України. А завдання справжніх патріотів – бути єдиними, як ніколи, бо це, наразі, наша найефективніша зброя.
Слава Україні!