Цікаві метаморфози все-таки зустрічаються в нашому українському суспільстві. Ми в переважній більшості вважаємо себе демократичними, толерантними, терпимими, але іноді така самоідентифікація йде в розріз із реальністю.
За нашою Конституцією чоловіки і жінки мають рівні права та можливості, але хіба це дійсно так?! Звичайно, формально жінці не відмовляють у роботі за статевою ознакою, проте, в більшості випадків керівну посаду отримує чоловік. І все було б нормально, якби визначальними були його досвід, навички, знання, але ж в багатьох випадках рішення приймаються з огляду на зовсім іншу причину.
А навіть якщо на відповідальну, керівну посаду призначається жінка, то їй доводиться додатково стикатися з труднощами, про які чоловіки навіть не здогадуються. Ми нерідко бачимо, як сприймається жінка-керівник, при чому, не тільки чоловіками, а й представницями жіночої статі, які, здавалося б, принаймні із солідарності мали б не допускати проявів нетерпимості та цькування. Повірте, за 30 років державної служби я знаю, про що кажу.
Мені здається, ми-жінки маємо підставити дружнє плече підтримки Юлії Світличній, яка буде виконувати обов`язки голови Харківської облдержадміністрації. На неї чекають серйозні виклики, але її успішна робота стане важливим внеском у подолання гендерної нерівності, яка зустрічається майже на кожному кроці. Успіх жінки-керівника на такій відповідальній посаді допоможе й іншим жінкам боротися зі стереотипами і, дивись, колись ми побачимо зовсім інший гендерний розклад навіть у Верховній Раді.