До річниці коаліційного Уряду, а відповідно, і його звіту залишається трохи менше тижня і пристрасті в українському політикумі вже вирують з надзвичайною силою, і з кожним днем посилюються в геометричній прогресії.
Споглядати за цими перегонами популістів дуже потішно, але це лише до того моменту, поки не замислюєшся, що це не дітлахи в садочку вихваляються один поперед одним новою іграшковою автівкою, а дорослі люди, від яких залежить майбутнє країни з більш ніж 40-мільйонним населенням, що знаходиться в стані гібридної війни з дуже сильним агресором, намагаються заробити кілька процентів підтримки громадян на виборах, які поки що навіть незрозуміло коли відбудуться.
Тільки вкрай лінивий політик і з представників коаліції, і з опозиції не витрачає увесь свій час та енергію, аби «топити» усіма можливими способами нинішній Кабмін на чолі з прем`єром Яценюком.
Якщо з «Опоблоком» все зрозуміло – команда Януковича мріє знову дорватися до влади та повернути усе, як було за їхнього панування. Більше того, вчорашні «регіонали» намагаються зробити це якомога скоріше – поки реформи, розпочаті Урядом, не запрацювали на повну силу і українці не відчули їх на собі, своїх кишенях. Адже вже зараз багато схем зруйновано і януковичам доведеться серйозно попотіти, аби знову вибудувати їх.
Це, звичайно, якщо їм вдасться здійснити реванш. І перед цією загрозою, здавалося б, мали об’єднатися усі демократичні сили і в єдиному пориві прикласти максимум зусиль, аби прискорити реформування країни. Але чомусь, на жаль, маємо зовсім іншу ситуацію – деякі проукраїнські політики, партії, нехай навіть ненавмисно, підігрують регіоналам, ставлячи свої прем’єрські амбіції вище здорового глузду та державних інтересів.
В українському політикумі, на жаль, дуже мало командних гравців. Куди не глянь – обов`язково натрапиш на «ідеальну» кандидатуру на посаду прем`єр-міністра, яка знає, що і як робити набагато краще ніж ті, хто сьогодні працює в Уряді. Одне тільки незрозуміло – представники цих же політичних сил є членами Кабміну… коаліційного Уряду – якщо дехто забув. Того Кабінету Міністрів, за діяльність якого мають нести відповідальність усі фракції, що входять до коаліції, а не намагатися повісити усіх собак на Яценюка, а самим залишитися білими та пухнастими кандидатами на посаду голови Уряду.
Так, дійсно набагато простіше дистанціонуватися, коли треба вийти до громадян і відверто та чесно розказати не лише про досягнення, але й про проблеми. Цьому Уряду є чим пишатися, у нього дійсно є достатньо багато досягнень, в той же час, більшість реформ зараз лише починають реалізовуватися і знадобиться певний час, аби громадяни відчули їх на собі. Дуже зручно очолити Кабмін саме тоді, коли найбільш важка та непомітна для сторонніх очей робота вже позаду. Зручно, але ницо, непорядно… Хоча хіба це може ставати перепоною до глобальної мети – в потрібний час опинитися в потрібному кріслі і, особливо не напружуючись, стати прем’єром, за якого українці відчують на собі реформи і почнуть дійсно жити по-європейські?!
І, варто зазначити, таку можливість розглядають як фракції, так і окремі політики. Інакше дуже важко пояснити деякі закиди на адресу Яценюка, Уряду з боку деяких високопосадовців якраз напередодні звіту Кабінету Міністрів.
Уся ця мишача метушня навколо звіту Уряду говорить лише про те, що поки що для багатьох українських політиків є нереальним притримати хоча б на деяких час власні амбіції навіть заради майбутнього держави. А поки це не зміниться – ми будемо легкою здобиччю для ворогів України як зовнішніх, так і для україноненависників, яких поки що залишається достатньо багато всередині країни.
Наступний тиждень стане дуже важливим тестом для Верховної Ради – чи зможе більшість депутатів прийняти дійсно виважене державне рішення, чи знову поставить країну під удар. Дуже хочеться вірити в перемогу здорового глузду!
Слава Україні!