11 жовтня британське видання The Sunday Times опублікувало раніше невідоме інтерв’ю співачки Емі Вайнгауз, записане у травні 2007 року в Лос-Анджелесі, за чотири роки до її смерті. У розмові 23-річна артистка відверто говорила про кохання, славу, психологічні труднощі та власне майбутнє, зокрема заявила: “Якщо я помру завтра — ну й добре”.
Інтерв’ю записала журналістка Аріель Леве для The Sunday Times Magazine, однак тоді матеріал так і не вийшов друком.
Розмова відбулася в Лос-Анджелесі незабаром після того, як Вайнгауз вийшла заміж за Блейка Філдера-Сівіла. Співачка перебувала на піку стрімкого зростання популярності після виходу альбому “Back to Black”, який згодом став однією з найвідоміших музичних платівок 2000-х років.
Журналістка зустрілася з артисткою в ресторані Asia de Cuba на бульварі Сансет. Протягом приблизно півтори години вони говорили про особисте життя Вайнгауз, її творчість і ставлення до популярності.
Значну частину розмови співачка присвятила чоловікові, з яким нещодавно одружилася. Вона називала Блейка своїм найкращим другом і розповідала, наскільки важливу роль він відігравав у її житті та музиці.
Саме складні стосунки з Філдером-Сівілом стали одним із головних джерел натхнення для пісень альбому “Back to Black”.
Попри зростання популярності, Вайнгауз демонструвала досить байдуже ставлення до слави та публічного визнання.
Вона зізнавалася, що значно більше задоволення отримує від звичайних домашніх справ, приготування їжі для друзів і близьких та написання музики.
Співачка також говорила про власні психологічні труднощі, досвід психотерапії та те, як творчість допомагає їй справлятися з важкими переживаннями.
Вайнгауз розповідала, що не надто переймається тим, як її зображують у пресі, хоча на той час британські таблоїди вже приділяли значну увагу її особистому життю.
Одним із найбільш вражаючих моментів розмови стали слова артистки про власну смерть.
“Якщо я помру завтра — ну й добре”, — сказала Вайнгауз.
Через чотири роки ці слова набули трагічного звучання.
23 липня 2011 року Емі Вайнгауз знайшли мертвою в її будинку в Лондоні. Співачці було лише 27 років. Причиною смерті стало алкогольне отруєння.
Вайнгауз увійшла до так званого “Клубу 27” — неофіційної групи відомих музикантів, які померли у цьому віці. До неї також зараховують Курта Кобейна, Дженіс Джоплін, Джимі Гендрікса та Джима Моррісона.
Інтерв’ю 2007 року не опублікували, а записи розмови залишилися в архіві журналістки майже на два десятиліття.
Тепер матеріал вирішили оприлюднити до 20-річчя виходу альбому “Back to Black”.
Разом зі статтею The Sunday Times представила аудіозаписи розмови в спеціальному випуску подкасту “The Story”, присвяченому співачці.
Архівне інтерв’ю дозволяє по-новому поглянути на Вайнгауз у період, коли вона лише ставала світовою зіркою, — ще до того, як її особисті проблеми та боротьба із залежністю почали затьмарювати музичні досягнення.
Альбом “Back to Black”, випущений у жовтні 2006 року, приніс Вайнгауз міжнародне визнання. У 2008 році співачка здобула п’ять премій “Греммі” за один вечір, встановивши на той час рекорд для британської виконавиці.
Попри коротку кар’єру, Емі Вайнгауз залишається однією з найвпливовіших британських співачок XXI століття, а її пісні “Rehab”, “Back to Black” та “You Know I’m No Good” продовжують слухати мільйони людей у всьому світі.
