Російські війська перейшли в наступ на сході Донбасу, долаючи сильну літню спеку в спробі розширити територіальні завоювання Москви і захопити місто Покровськ, ключовий транзитний вузол, пише The Washington Post.
Наступ ведеться в умовах, коли Україна продовжує потерпати від нестачі солдатів, а передвиборча метушня в США породила нові припущення про те, що Київ незабаром може бути змушений вести переговори про здачу земель.
Після того як надходження американської зброї і грошей допомігло Україні відбити вторгнення на північному сході Харківської області в травні, запобігши великому прориву і зруйнувавши надії Москви на оточення другого за величиною міста України, російські командири переключили свою увагу на Донецьку область, можливо, головну територіальну мету Путіна.
Вторгнення в Харківську область, хоча і принесло обмежені успіхи, проте відвернуло українські ресурси. 30-річний Олександр, командир батальйону 47-ї бригади, що воює під Очеретиним, каже, що українські війська зазнають труднощів і що трофей Путіна дедалі більше здається досяжним для Росії.
“Ця стратегія розумна: ви намагаєтеся сконцентрувати сили противника на одному напрямку, а потім відволікти їх на інший”, – сказав Олександр із позивним “Геній”.
“Їхня перша мета – знищити нас”, – сказав він. “Друга – натиснути на нас, щоб вони могли отримати більше важелів для мирних переговорів і отримати від нас більше. Вони вже майже захопили Донецьку область”.
Наразі війська Путіна наступають по дузі, що складається з трьох ключових точок: Часів Яр, на захід від міста Бахмут, яке Росія захопила навесні 2023 року; невелике промислове місто Торецьк; і сільська місцевість на захід від Очеретина, села на стратегічній височині, захопленій у травні після того, як російські війська просунулися на північний захід від Авдіївки, яку вони зайняли в лютому.
Хоча інтенсивні бої точаться і в інших місцях, зокрема в Куп’янську на північному сході та на деяких ділянках південного фронту, наступ у Донецькій області являє собою помітне зрушення в тактиці російських командирів, які, схоже, винесли уроки з минулих помилок і тепер домагаються стабільних успіхів для Кремля, загрожуючи також українському місту Костянтинівка, розташованому на стратегічній трасі.
Цього тижня Інститут вивчення війни, вашингтонський аналітичний центр, повідомив, що Україна зупинила великий механізований наступ російських військ під Костянтинівкою, що призвело до значних втрат російської техніки. У п’ятницю Генеральний штаб України повідомив, що “найгарячіша ситуація” зберігається в районі Покровська.
“Цей новий наступ на Донеччині дуже цікавий, оскільки вказує на ширші зміни в оперативному плануванні”, – каже Кароліна Гірд, аналітик ISW. “Значне просування вперед раніше стримувалося російськими тактичними помилками, і в останні кілька років вони щосили намагалися виробити стратегію”.
“Якщо раніше російські оперативні командири просто кидали людей на тривалі дії з великою кількістю жертв, – продовжує вона, – то тепер вони вчаться проводити одночасні та взаємопідсилювальні наступальні дії і підтримувати постійний тиск на українські війська”.
Виснажені сили України відчувають тиск, який посилюється літньою спекою: на початку місяця температура на деяких ділянках фронту перевищувала 40 градусів.
Українські командири і солдати, опитані The Post, посилаються на виснаження і скорочення ресурсів, зокрема на гостру нестачу військ. Новий закон про мобілізацію, ухвалений парламентом України, ще не забезпечив таке необхідне підкріплення, оскільки нові призовники все ще проходять навчання, а деякі чоловіки, які підлягають призову, втекли з країни або ховаються вдома, щоб уникнути призову.
Один із сержантів, 56 років, який носить позивний “Барт”, охарактеризував ситуацію як “критичну” і сказав, що на передовій панує “серйозний хаос”. Він звинуватив у цьому провали в ухваленні рішень керівництвом, зокрема випадки, коли українські війська плутали свої позиції з російськими.
46-річний Михайло, командир мінометної батареї, що воює в Красногорівці, позивний “Мозок”, сказав, що розвідка засвідчила, що Росія нещодавно “підняла планку” навколо Очеретино і спрямувала туди значні ресурси, включно з додатковими військами і танками.
Минулого тижня російським військам вдалося просунутися на чотири милі на захід від Очеретино, змусивши відступити українську піхотну бригаду, яка утримує лінію фронту в селищі Прогрес.
47-а механізована бригада України була змушена “хаотично відступити” через брак солдатів.
Одні з найінтенсивніших боїв цього літа тривають зараз у районі промислового міста Торецьк, де Росія домоглася значних тактичних успіхів.
Командири і військові аналітики кажуть, що метою цих боїв і наступу російських військ на довколишній Нью-Йорк було чинення тиску на втомлені піхотні підрозділи України з метою прориву до Костянтинівки.
За словами українських військових, російські війська під Торецьком, схоже, використовують ту саму стратегію, що й під час взяття Авдіївки в лютому після кількох місяців важких боїв. Там росіяни обклали українців із трьох боків, водночас вимотуючи їх постійним скиданням бомб із висоти.
Тепер, на додачу до безперервних бомбардувань і атак безпілотників, екстремальна спека виснажує солдатів, які живуть в окопах у лісах і широких полях України. А чисте блакитне небо означає, що солдати ще більше піддаються впливу розвідувальних і ударних безпілотників.
Частина російських військ також просувається на захід і північ через місто Курахове. Якщо вони захоплять Торецьк, Покровськ і Костянтинівку, то під загрозою опиниться весь Донецький регіон.
Кілька українських командирів назвали однією з головних проблем на полі бою прискорений розвиток безпілотної війни, оскільки Росія значно збільшила свої можливості зі створення електронних перешкод, щоб звести нанівець колишню перевагу України у використанні безпілотників FPV.
“Що сильно змінилося, так це тактика використання безпілотників і застосування засобів радіоелектронної боротьби. Раніше ми мали перевагу і були більш ефективними, але зараз це не так”, – каже Михайло.
29-річний Сергій, командир підрозділу безпілотників, що працює в Нью-Йорку, під позивним “Шелбі”, розповів, що Україна також переобладнає безпілотники для розмінування і нових видів нападів. Наприклад, за його словами, інженери прикріпили протитанкові міни до важких безпілотників “Кажан”.
Багато автомобілів на Донбасі тепер оснащені антенами, які вказують на те, що на них встановлено обладнання для глушіння дронів. Солдати також використовують невеликі чорні скриньки, відомі як “цукорок”, – радари, які ідентифікують і попереджають про дрони, що кружляють. Ще рік тому “цукорків” в Україні не було, але тепер вони стали звичайним явищем.
Українські солдати також відзначили збільшення використання авіаційних бомб, особливо радянських, у районі Часова Яру і Нью-Йорка, що, за їхніми словами, завдає значної шкоди і позначається на моральному дусі. Деякі з них важать 6 600 фунтів і здатні руйнувати позиції піхоти і будівлі з катастрофічним ефектом.
41-річний Євген, пілот безпілотника, який працює в Нью-Йорку, розповів, що хоча російські командири все ще покладаються на тактику “м’ясного штурму” – посилають на ціль хвилі часто непідготовлених новобранців, – вони також застосовують нову тактику “випаленої землі”, знищуючи цілі міста.
“Росіяни завдають ударів по Нью-Йорку авіаційними бомбами і артилерією, щоб повністю знищити цілі квартали міста і перекинути туди війська”, – каже Сергій, командир безпілотника.
34-річний Паша, командир безпілотника, що воює у складі 105-ї бригади, охарактеризував ситуацію в Нью-Йорку як “дуже важку”.
“Вони використовують Нью-Йорк для оточення Торецька – і я думаю, що зараз у них є реальний шанс його оточити, питання тільки в ресурсах і часі”, – сказав Паша. За його словами, КАБи настільки потужні, що можуть вивести з ладу цілі піхотні підрозділи, контузивши особовий склад.
Гірд, співробітник Інституту вивчення війни, вважає, що Росія навряд чи доб’ється успіху, незважаючи на свої недавні успіхи.
“Росія не продемонструвала, що може ефективно здійснювати механізовані наступи і захоплювати великі ділянки території, так що навряд чи їм вдасться взяти весь Донбас силою”, – сказала вона. Проте, за її словами, повільний, виснажливий, затяжний конфлікт більш вигідний Москві, оскільки моральний дух українців слабшає, а майбутня підтримка Заходу ставиться під сумнів.