Після шести тижнів контрнаступу України, ніяка військова перешкода не здається такою складною, як величезні і густі мінні поля, які знищують техніку, калічать солдатів і впливають на моральний стан.
“Ми можемо вдарити десятком бригад, але це не спрацює, оскільки міни скрізь, кожні півметра”, – сказав Султан, командир 78-го полку спеціальних сил. “Вони скрізь”.
Україна просувається повільно, і солдати на передовій у південному та східному регіонах в основному скаржаться на мінні поля.
Щоб повернути територію, війська повинні перетнути кілометри полів, заповнених тисячами мін: протитанковими, протипіхотними, саморобними вибуховими пристроями.
Султан зустрівся з російською міною, коли шукав прикриття у посадці, яка раніше буда зайнята росіянами. Він торкнувся гілки, і міна спрацювала. Вибух викинув його на спину, але дерево вбрало більшість уламків. Він отримав контузію – вже третю – і був евакуйований в лікарню.
Західні бойові машини, такі як американські Bradley і німецькі бойові танки Leopard 2, забезпечили певний захист. Але вибухи мін зробили багато машин непридатними до експлуатації, зупиняючи просування і змушуючи війська йти пішки через мінні поля під обстрілом.
“Справжні люди на справжніх машинах дійсно розчищають справжні мінні поля, і вони справді помирають”, – сказав генерал Марк Міллі. “Тому, коли це відбувається, військові підрозділи звичайно сповільнюються, і це правильно, щоб вижити, щоб пройти через ці мінні поля”.
Відео з дрону, опубліковане українським журналістом в цьому місяці, засвідчило таку ситуацію. На ньому українські солдати намагаються евакуювати групу тяжко поранених побратимів, але самі потрапляють на міни.
“Міни суттєво обмежують простір для маневрів, що зазвичай не є хорошою річчю, коли … ви нападаєте”, – сказав Франц-Штефан Гаді, дослідник у Міжнародному інституті стратегічних досліджень.
Зазначається, що росіяни використовують “основну радянську доктрину”, де червона армія встановила понад мільйон мін у 1943 році, щоб зупинити нацистську Німеччину в битві під Курськом.
За словами солдатів на передовій, мінні поля вже змусили Україну адаптуватися. Замість спроби прорватися крізь мільйони мін і важко укріплені позиції, українські війська просуваються піхотними групами за підтримкою артилерії.
Військові лідери України заявляли, що їм потрібне більше обладнання для розмінування від західних союзників, це системи M58 Mine Clearing Line Charge (MICLICs), частину яких США вже надали, але не у такому обсязі, який був обіцяний.
Проте, Гаді зазначив, що більше обладнання для розмінування не обов’язково призведе до більшого успіху. “Додаткове обладнання для розмінування допоможе, але … це було б навіть важко для добре укомплектованих західних військових, таких як США, прорватися через ці лінії оборони”.
Роб Лі, старший співробітник Інституту дослідження зовнішньої політики, заявив, що росіяни “не жаліли коштів на розгортання мін”, готуючи оборону протягом місяців до контрнаступу України. “Вони розгорнули різні види мін [і] використовують їх таким чином, щоб спеціально унеможливити деякі засоби для розмінування, або системи, якими користується Україна”, – сказав він після візиту на передову. “Вони мінували траншеї. Вони використовують керовані міни дуже креативним чином, щоб створити проблеми [для українських військ] “.
І не тільки самі міни становлять загрозу, яку Україна, в принципі, може прорвати, – сказав Майкл Кофман, старший співробітник програми Росія та Євразія в Карнегівському фонді міжнародного миру.
Лінії російської оборони часто відновлюються по ходу бою; час, який потрібно українським силам, щоб продовжувати просуватися вперед, – це час, який Росія витрачає на зміцнення наступної лінії оборони.
“І ось справжнє виклик – для українських військ це не тільки прорватися через першу лінію. Це прорватися з достатньою кількістю ресурсів, щоб продовжити рух і досягти стратегічного успіху у цій наступальній операції”.
Джерело: Financial Times