На одній із ділянок лінії фронту зараз літає така кількість маленьких безпілотників, що українські військові координують польоти за допомогою диспетчера, пише The New York Times.
Безпілотники, виготовлені з пінопласту чи пластику, найважче виявити на радарах. Україна закуповує їх у комерційних постачальників, які також продають їх аерофотографам та любителям по всьому світі.
Оператори також перемикають частоти в польоті або летять близько до землі, щоб сховатися від засобів стеження. На відміну від деяких військових безпілотників, спрощені українські версії літають без GPS, що є як перевагою, так і недоліком: без неї пілоти змушені орієнтуватися на наземні орієнтири – будівлі, дороги чи перехрестя.
Українські командири вважають за краще використовувати дешеві безпілотники, які можуть втратити, аніж застосовувати безпілотники конкретного типу.
Російські військові літають на адаптованих споживчих безпілотниках. Але більшою мірою покладаються на безпілотники «Орлан-10», який призначений для розвідки, а також дорогі електронні системи та засоби протиракетної оборони.