Від 24 лютого 2022 року, від війни в Україні постраждали понад 17 тисяч дітей. За даними державного порталу “Діти війни”, за цей період загинули щонайменше 464 дитини, і це – не враховуючи дані про зруйновані Маріуполь та Волноваху. На окупованих територіях росіяни незаконно депортували щонайменше 16 тисяч дітей.
Попри обстріли та різноманітні злочини окупантів, досі, безпосередньо у зоні бойових дій, лише на Донеччині перебувають майже 4 тисячі дітей. Усі вони, за даними ОВА, досі залишаються у небезпеці саме через відмову їхніх батьків чи опікунів евакуюватись. Тож, щоб не наражати дітей на небезпеку, урядовці вирішили примусово евакуювати дітей з-під обстрілів. Як саме це відбуватиметься – розбирались у Центрі громадського моніторингу та контролю.
Найнебезпечніше – у Бахмуті
7 березня Кабінет Міністрів України схвалив механізм примусової евакуації дітей із зон активних бойових дій. Рішення ініціювали та розробили у Координаційному штабі з питань проведення обов’язкової евакуації. Фахівці розробили градації щодо територій бойових дій:
- території, що перебувають в оточенні чи блокуванні;
- населені пункти, де ведуться бойові дії;
- та ті, де бойові дії можливі у майбутньому.
Попри те, що бої нині тривають у 132 громадах, поки – дітей примусово вивозитимуть лише із міста Бахмут Донецької області. Там, за даними Міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, залишаються ще 38 неповнолітніх.
Надалі ж, звідки саме евакуйовувати дітей, вирішуватимуть у обласних військових адміністраціях. Рішення мають погодити з військовими та Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення.
Батьки, замість рятувати, наражають дітей на небезпеку
Частина людей, які проживають у зоні бойових дій, попри небезпеку, відмовляються виїжджати. Приміром, у місті Вугледар на Донеччині, що фактично повністю зруйноване та яке постійно штурмують окупанти – досі залишаються близько 300 жителів. Усіх неповнолітніх звідти вдалось вивезти, однак цей процес тривав увесь рік повномасштабної війни.
Деякі жителі населених пунктів, що залишаються під обстрілами, перебувають у стресі та вже не можуть адекватно оцінювати небезпеку. Як наслідок – страждають діти, які самостійно не можуть покинути зону бойових дій.
Такими випадками рясніють новини. Приміром, в Авдіївці на Донеччині від серцевого нападу померла 6-річна дівчинка. Дитина жила під обстрілами у підвалі. Родина дівчинки, її бабуся та дідусь, відмовлялись евакуюватись. Про це повідомив голова Авдіївської військово-цивільної адміністрації Віталій Барабаш.
У Куп’янському районі Харківщини, який пережив окупацію, а нині перебуває під постійними обстрілами, багатодітна родина із 10 дітьми також відмовлялась від евакуації. Допомогу у переїзді пропонували соцслужби та волонтери, однак батьки дітей, 9 з яких прийомні – відмовлялись, доки їх не переконала сама перелякана малеча, розповідають у матеріалі ТСН.
Тож, рішення уряду примусово вивезти неповнолітніх із небезпечних міст, за словами Ірини Верещук, має «спонукати батьків більш зважено підходити до питання евакуації їхніх дітей».
Як це відбуватиметься
Вивезенням неповнолітніх із зон бойових дій займатимуться спеціальні евакуаційні групи. До їхнього складу входитимуть представники органів місцевого самоврядування, працівники соцслужб та поліцейські. Дітей із Бахмута вивозитимуть у примусовому порядку, однак із батьками – не розлучатимуть. Ті, за рішенням урядовців, тепер не мають права відмовлятись від евакуації дитини та муситимуть супроводжувати її до місця призначення.
“Ні в якому разі дитину розлучати з родиною не будемо. Якщо дорослий ухвалює рішення, він має підписати відповідну форму і відмовитись від евакуації. Якщо є малолітня дитина на утриманні, ця опція не працює щодо одного з дорослих. Вони зобов’язані супроводжувати дитину до місця, куди буде здійснюватися евакуація”, – пояснила Ірина Верещук в ефірі Національного телемарафону.
Однак віцепрем’єрка не роз’яснила, як правоохоронці й евакуаційні групи повинні діяти, якщо батьки категорично відмовляються виїжджати із зони бойових дій.
“Досвід останнього місяця показує, що, якщо наша Нацполіція чи евакуаційні групи прибувають на місце, де перебувають дитина з дорослим, люди зазвичай не відмовляються. Нам головне знайти ці локації”, — уточнила Верещук.
В умовах інтенсивних бойових дій для правоохоронців є проблемою не лише вмовити жителів евакуюватись, а й просто знайти їх. Бо більшість мешканців, які лишились під обстрілами, в тому числі і діти – проживають у підвалах та майже ніколи не виходять на поверхню.