Британські виробники преміальних автомобілів зітхнули з полегшенням у травні, коли США погодилися знизити тарифи на їхній експорт із 27,5% до 10%, пише Bloomberg.
Хоча угода між Великою Британією та США допоможе зберегти робочі місця, а 10% тариф виглядає привабливішим за 15%-ву ставку для автомобілів із ЄС, є один потенційно проблемний нюанс: 10%-вий податок застосовуватиметься лише до перших 25 тисяч британських авто, що прибувають у США щокварталу. Всі машини понад цю квоту обкладатимуться 27,5%.
Це може змусити британських автовиробників конкурувати один з одним за право отримати пільговий тариф. Уряд Великої Британії повинен втрутитися, щоб уникнути «битви за квоту», але як саме – поки не зрозуміло.
З одного боку, квота виглядає простою: більшість поставок потрапляє під 10%-вий тариф. Але на практиці це стимулює виробників завантажувати судна швидше за конкурентів, створює тиск на дрібних виробників і ускладнює планування. Спроби координувати поставки між компаніями можуть викликати антимонопольні питання.
Довгостроково це обмежує зростання продажів британських автомобілів у США, ключовому ринку, особливо зараз, коли китайський ринок став більш конкурентним. Для деяких британських брендів американський ринок становить 30–50% від виробництва.
Проблема ще й у тому, що британський експорт у США сильно нерівномірний. Найбільший – Jaguar Land Rover, який відправив близько 84 тисяч авто за рік, що залишає мало місця для Mini, Rolls-Royce, Bentley, Aston Martin, McLaren та Lotus, більшість з яких виробляє лише кілька тисяч машин на рік.
Голова Aston Martin Адріан Голлмарк уже заявив, що угода ризикує стати «JLR тарифною історією», а дрібніші виробники можуть «опинитися під тиском». Bentley також висловлював сумніви, як квота працюватиме на практиці, а фінансовий директор JLR Річард Молінью зазначив, що потрібні «чіткі правила», інакше «ніхто не виграє».
Варіанти вирішення проблеми: Aston Martin пропонує розподілити квоту за категоріями, наприклад, частину залишити для суперкарів. Інший варіант – прив’язати її до минулорічних продажів, хоча це може обмежити нові бренди. Також можна уявити аукціон квоти, де 10%-вий тариф отримують ті, хто його цінує найбільше.
Ідеальним рішенням було б переконати США збільшити ліміт, щоб британські експортні авто могли рости без обмежень. Адже преміальні британські бренди мають мало конкурентів у США і навряд чи будуть будувати заводи в Америці.
Ситуацію ускладнює й те, що Jaguar готується до повного переходу на електрокари у 2026 році, і навіть президент США Дональд Трамп вже висміяв рекламу бренду. Однак нова стратегія Jaguar – продавати менше авто за вищими цінами – може допомогти впоратися з тарифною квотою.
Ця складна ситуація рано чи пізно вирішиться, але вона підкреслює невизначеність і плутанину, яку створюють тарифи США. Навіть вигідна на перший погляд торгова угода містить низку проблем.