Енергетична та водна безпека стають ключовими викликами для українських громад у період війни та відновлення. На тлі цих процесів Коблівська територіальна громада формує комплексний підхід до розвитку інфраструктури, поєднуючи відновлювану енергетику, системи накопичення енергії та сучасні водні технології. Про інженерну логіку цього підходу, роль цифрового моделювання та перспективи масштабування ми поспілкувалися з Юрієм Масловим — експертом з енергетики та сталого розвитку.
— Україна сьогодні стикається одночасно з енергетичним і водним дефіцитом. Яку відповідь на ці виклики ви пропонуєте?
— Справді, стійкий доступ до енергії та води стає питанням безпеки. Саме тому в Коблівській громаді ми реалізуємо проєкт Енергетичного хабу — децентралізованої інфраструктури, що поєднує вітрову та сонячну генерацію, системи накопичення енергії (BESS) і сучасні установки опріснення. Це не окремі об’єкти, а єдина керована система, здатна стабільно працювати навіть за умов нестабільної генерації відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).
— Якою є ваша роль у цьому проєкті?
— Я інженер-автоматизатор та експерт з енергетики й сталого розвитку. У межах проєкту я відповідаю за технічну концепцію опріснення, інтеграцію ВДЕ та систем накопичення енергії (BESS), а також за цифрові моделі оптимізації енергоспоживання і водопідготовки. Фактично я формую інженерну архітектуру водно-енергетичного блоку хабу.
— На чому базується ваша експертиза?
— Вона сформована багаторічною роботою з промисловими системами автоматизації, релейного захисту, IoT-моніторингу та цифрового моделювання на енергетичних і нафтохімічних об’єктах. Одним із ключових результатів моєї роботи стала розробка однієї з перших в Україні комплексних цифрових моделей оптимізації енергоспоживання та мінімізації мембранного забруднення в установках зворотного осмосу.
— Чи має ця розробка наукове підґрунтя?
— Так. Запропонована модель детально описана у моїй науковій статті «Оптимізація питомого енергоспоживання та мінімізація забруднення мембран у промислових установках зворотного осмосу для опріснення слабосолоної води», де поєднано фізичні моделі переносу, методи машинного навчання та прогнозування процесів забруднення мембран.
— Яке практичне значення цієї роботи?
— Ми виконали значний обсяг підготовчої роботи: технічні розрахунки, цифрове моделювання, обґрунтування інтеграції ВДЕ та систем накопичення енергії, підготовку проєктної документації. Саме ця комплексна інженерна модель використовується як базовий інструмент для інженерних розрахунків і прийняття технічних рішень у межах проєкту.
— Як цей проєкт пов’язаний із Цілями сталого розвитку ООН?
— Коблівська громада впроваджує ініціативу ООН «17 Цілей сталого розвитку». У цьому проєкті я безпосередньо реалізую Ціль 7 — «Доступна та чиста енергія» та Ціль 6 — «Чиста вода та належні санітарні умови». Поєднання ВДЕ, BESS і енергоефективного опріснення дозволяє одночасно вирішувати обидві задачі на практичному рівні.
— Які параметри цього рішення в цифрах?
— Проєкт передбачає впровадження опріснювальної установки продуктивністю 1200–1500 м³ на добу зі зниженням питомого енергоспоживання на 18–25%. На першому етапі інтегрується система накопичення енергії потужністю 8,6 МВт·год, що забезпечує стабільну роботу навіть за коливань генерації ВДЕ до 30%. Частота хімічних промивок мембран зменшується на 40–50%, а строк служби мембранних модулів збільшується до трьох років. Фінальна архітектура хабу включає 100 МВт ВЕС, 6 МВт СЕС та 60 МВт BESS.
— Чи можна масштабувати цю модель?
— Так, і це один із ключових результатів проєкту. Реалізація цієї моделі на базі Коблівської громади створює масштабоване рішення, яке може бути адаптоване для інших громад України та регіонів із подібними викликами. Це не локальний експеримент, а відтворювана інженерна платформа для сталого розвитку територій.