Ярмарок марнославства

Ні.

Не можу промовчати.

Ви мені вибачте, кияни.

Звичайно ж, це не всі кияни.

Знаю, тапки зараз полетять до мене.

Нехай.

Але я так, саме так бачу центральні місця Києва в черговий раз.

Дай бог Вам усім здоров’я.

Але це сюрреалізм.

Вкотре я побачив.

Держава у державі.

Безумовно треба жити!

Треба працювати.

Треба знайти себе, щоб не збожеволіти.

Але Ваші дії що я бачу власними очима і Ваші фоточки (спортзали, особливо ресторани/кафе/клуби, машини на парковках дорогих магазинів тощо) це жерсть.

Київ сьогодні, під час війни це –

ярмарок марнославства.

Або бенкет під час чуми, як хочете.

Сюрреалізм.

Можна попросити Вам бути скромнішим?

Скромніше.

Заберіть показуху та понти.

Чоловікам насамперед – не можеш воювати з якихось об’єктивних (законних) причин -ок, йди щодня в госпіталь на пару годин, допомагай носити та прибирати.

Йди в’яжі маскувальні мережі.

Йди фасуй гуманітарну допомогу.

Йди до супермаркету, обчислюй бідних старих і купуй їм умовно хліб, молоко, ковбасу.

Йди допомагай!

Сиди, натискай на клавіші і донать кожен день, і записуй коли, куди, на що і скільки.

Дівчаткам просто скромніше – не треба зараз моря-океани-дупи-ресторани-сіські.

Полюбіть Україну у собі, а не себе в Україні.

Джерело