Відставка міністра Резнікова була обумовлена доволі інтенсивною піар-компанією проти нього і поганою реакцією на неї з боку міністерства.
На мою особисту humble думку він був гарний міністр як щодо непрофесіонала. Під «професіоналами» я розумію в цьому контексті осіб, які знають систему зсередини і ходи-виходи як дурити начальство та красти.
Меми про «яйця по 17» чи «літні куртки по ціні зимових» — це все суцільна суспільна омана, як то дочка ребе проститутка, хоча у нього лише син.
Памʼятаю як про суддю-хабарника Ігоря Зварича була байка немов він пояснював походження грошей в своєму сейфі посіванням (розкидання грошей на Св.Василя). Це міф, бо пояснював він не походження грошей, а чому саме одна з пачок купюр була по 1 долару, і це логічне пояснення. Однак багато разів повторена красива байка згодом стає правдою. Так було і з «яйцями Резнікова».
Що не вдалося пану Олексію так це докорінно реформувати систему і винищити совок та старі корумповані кадри. Це вкрай важко робити, якщо одразу не прийти з командою, яка замінить 20-30 ключових гравців і обрубає «зручні» звʼязки з бізнесом.
А знаєте чому? Скажу як професійний кризовий менеджер:
Не можна займатися реформуванням системи водночас з активною експлуатацією її старої версії. Іноді можна, але це мають робити різні особи зі спільною задачею.
Не буду писати очевидні речі, що він чесна людина і дуже багато досягнув в галузі міжнародної співпраці і західних поставок зброї. Але головне інше: О.Резніков спромігся, хоч і не так, як хотілося б, частково зруйнувати януковичевський Укроборонпром — лігво крадіїв, шпигунів і зрадників. Якщо його наступнику Рустему Умерову вдасться завершити цю реформу — це буде видатний крок вперед.
Шлях до НАТО і взагалі до цивілізації треба починати зі Статутів (в широкому сенсі). З відмежування порядку і дисципліни від формалізму і бюрократії. Починати з боротьби за те, щоб прагнення до власного добробуту і особистого щастя не відрізнялись від прагнення до стрімкої карʼєри і власної успішності у справах служіння народові.
В хворій системі правила створюються не заради ефективності системи, а заради неефективності чужинців в системі. Коли приходить слабо обізнаний в нюансах прогресивний діяч, йому треба вказати на юридичну неможливість вдосконалень.
На жаль, з радянською системою пан Олексій не впорався (а хто б впорався?) вирішивши, що радше змиритися з вадами, ніж просувати вдосконалення. Не було яєць по 17 (17 гривень стояло в графі ціна за 1 кг, що теж дивно, але головне, що контракт цей так і не був укладений). Не було літніх курток замість зимових (були нормальні турецькі куртки з заниженою вартістю для оподаткування в Туреччині). Усі скандали — результат дипломатичних ігор та бридких інтриг.
Корупційні скандали є наслідком нереформування системи, але, парадоксально, якби реформування вдалося, скандалів було б ще більше.
Зʼїли міністра Резнікова підлеглі і колеги.
Дякую, пане Олексію, за роботу. Ви були найкращим міністром оборони усіх часів і сподіваюсь новий міністр буде ще кращим.
Окремо хочу сказати пару слів щодо «роль мавіків сильно перебільшена» і про «весільні дрони».
Якщо розглядати цей його ляп як «відстаньте від мене з дронами ближнього спостереження, у мене є справи важливіші», то це ганебно і непрофесійно. Проблема очей на полі бою (саме так, для ведення розвідки, а не кидання гранат) була і залишається актуальною. Парадоксально, але вона існує з обох сторін і обидві сторони вирішують її одним способом — через дупу. Китайську хитру бридку комуняцьку дупу. Яка продає цю «зброю» і протиотруту до неї москалям.
Тож якщо розуміти тодішні слова тодішнього міністра: весільні дрони – це тимчасове рішення, нам слід разом з західними партнерами розкрутити масове виробництво коптерів ближньої розвідки (нехай частково з китайських компонентів), то я б голосував за цього міністра всіма кінцівками.
Не буду докладно описувати десятки недоліків в застосуванні цивільних коптерів для військових задач, скажу лише, що навіть за умови вживання анонімайзерів вони смертельно небезпечні для пілота. Спеціалізовані розробки не усунуть, але значно знизять цю небезпеку простими способами.
Якщо прийняти очевидний факт, що задача ближнього спостереження є найважливішою, що 100 танків гірше ніж 99 танків + 500 дронів, то постає питання навіщо віддавати рішення цієї задачі китайцям і волонтерській спільноті? Навіщо плекати думку, що таке просте і швидке тимчасове рішення є назавжди прийнятним? Головна його вада — в залежності нашої оборони від волі одного вузькоокого комуняки — друга і спонсора агресора.
Наявність кривих тимчасових рішень гальмує розвиток системних вдосконалень. Тому що ми весь час будемо займатися ремонтом старих іржавих Жигулів, щоб вони негайно їхали, і за цим заняттям забудемо назбирати на новий Мерседес. Або літак.
Успіхів новому міністру.
Усі окупанти мають повиздихати.
Примітка. Цей текст не закликає відмовитися від волонтерської підтримки армії, закупок продукції DJI. Також він не закликає в питанні високотехнологічних розвідувальних БПЛА «підтримувати вітчизняного виробника». Вітчизняна інженерія і культура виробництва відстала і неефективна. Нам треба будувати дронні заводи сумісно з конструкторськими бюро Європи і США, із використанням нашого бойового досвіду і справжніх воєнних технологій замість кустарщини. Це, я так розумію, досі не робиться.