Я не знаю чи ввійде дата 24/02/22 до підручників з історії як дата початку третьої світової.
Я навіть не впевнений в тому, що після тої третьої світової хтось взагалі писатиме підручники з історії.
Поки дехто вбачає у штучному інтелекті найбільшу загрозу для людства, найбільшою загрозою всього людства залишається, власне, саме людство.
Якщо більш конкретно, то – переобтяжена хворобливими амбіціями певна його частина.
І замість якогось потаємного «ложе» всім починає рулити очевидна «лажа», а світовий жандарм поступово перетворюється на такого собі районного «мусора».
Втім, вся ця система імпотентних інституцій та беззмістовних резолюцій помирала не один день і не один рік.
Просто лише зараз вона почала розкладатися і відчутно смердіти.
Специфічним таким… трупним смородом.
Який, здається, лише зараз вперше почали дійсно відчувати в Європі.
Цей «вітер зі Сходу» не заблокуєш страйком фермерів на кордоні. Йому не висловиш глибоку занепокоєність. Та не переконаєш тривалістю бюрократичних процедур.
Зло не має меж і не визнає кордонів.
Ґвалтівник ґвалтуватиме в Прушкові під Варшавою так само як в Бучі під Києвом.
Театр у Даугавпілсі навіть дещо схожий на Маріупольський. Був.
А від норвежського Кіркенеса до кордону з орками десь так само як від Вовчанська. Було.
Від усього світу, який прийнято називати «цивілізованим» ми відрізняємося лише тим, що ми наше 24/02/22 вже пережили.
Перетерпіли, але витерпіли.
Зібралися до купи, але встояли.
Заплатили страшну ціну, і продовжуємо це робити щодня.
Ціна фізичного просування сил зла стала зависокою навіть для самого зла, а тому воно почало шукати собі союзників.
У тих, в кого було серце – не стало «яєць» це зупинити. Тож зло знайшло собі активних та чистолюбних, проте – не переобтяжених моральними забобонами.
При всьому цьому – ми вистояли і вистоїмо.
Ми вже достатньо сильні, щоб зупинити просування зла по нашій землі.
Хоча зло, звичайно, завжди потребує експансії.
Але воно завжди наступає в тому напрямку, де є менший ризик отримати пізд*лєй.
Тож мусимо просто тримати стрій та *башити.
А переживати???
Переживати в Україні зараз можна хіба з приводу того, щоб не встигнути долучитися до Сил добра, які регулярно та методично навалюють силам зла.
Вікно можливостей ще поки відкрите…
В нашому житті, як у фільмі жахів – хєр, де заховаєшся!
Тут – куди не тікай, куди не звертай – все одно буде «не туди»)
Тож не чекайте, поки нове 24-е лютого знов постукає у ваші двері!
*баште як ми!
*баште разом з нами!
*баште краще за нас!