Ми стоїмо посеред села Зарябинка. Я і Сергій Олексенко в трофейній російській формі.
Зарябинка – це село на краю світу, тобто у Богоддухівському районі, якщо через поле навпростець, то за 13 кілометрів від кордлону з РФ.
Сергій недавно повернувся з війни, на яку пішов добровілльно ще під час першої хвилі мобілізації. Коли несамовитий Жириновськи передавав сепаратистам російський броньовик «Тигр», а потім коли 9 Травня на День Перемоги сепаратисти палили українску митницю і пункт пропуску Ізварине, він був там.
Стріляти вони не могли, адже під час свята кордон перетинало багато цивільних люлей. Прикрившись ними, терористи закидали митницю та пуннкт пропуску "коктелями молотова". Виривався з Краснодону, не забувши прихопити дорогі прилади, потім був на ротації в Харкові, потім знову війна, де він служив в оперативно-розшуковому відділі державної прикордонної служби, своєрідній розвідці.
Говорить, що він розвідник-самоучка. Був під обстрілами, які вели росіяни з своєї території, ходив за лінію фронту… Що там і як було, він не говорить. Каже, що це військова таємниця. Коли повернувся додому то спочатку «гульнули з друзями». Потім взявся з братом фермерувати, як до війни.
У його родини 150 га землі, а він – майстер на всі руки: чи комбайн відремонтувати, чи трактор. Он стареньку «Колхіду» так відремонтував, так підфарбував, що стоїть як новенька. Я навіть подумав, що то якесь французьке атво. Але зізнається, що після демобілізації робота чомусь не йде до рук, як до війни.
Нудиться хлопець.
Коли запитую, чи піде він на війну, якщо знову мобілізують, Сергій відповідає, що готовий, хоч сьогодні…Перші дні просипався посеред ночі, як по тривозі, а тепер, мовляв, нерви прийшли у норму. Однак, ця війна зробили мирний світ села Зярябинка для нього дещо чужим. У цьому мирному світі він незрозумілий для людей, які не бачили війни.
Вона для них десь далеко – ця незрозуміла війна, а там, каже, залишилися друзі. Справжні, які не зрадять. Коли я запитую, за що він воював і воюватиме, Сергій відповідає:«А он за ту хату, що за моєю спиною і воюватиму…» Бо це не просто хата, яку він будував разом з батьком, а світ, який Сергій створив власними руками, і який хочуть зруйнувати вороги.
Сергію недщодавно виповнилося 25.