До освтнього комплексу, де з усієї області навчаються діти з вадами слуху, я поїхав аби подивитись, як розписують яйце динозавра.
Не зовсім динозавра, а зроблене людиною, але за розмірами не менше динозаврячого – 175 см заввишки й у діаметрі, мабуть, з метр.
Шкаралупа хоча й зі скловолокна, але на вигляд і дотик як справжня – пориста і біла. Яйце розписували для великодньої виставки у столиці. Писанка вийшла гарненькою: розписаною в кольорах прапорів Харкова та області – зеленому і малиновому. А ще намалювали обереги, слобожаночку-берегиню і, звісно, деякі архітектурні шедеври Харкова. У понеділок це яйце (майже динозавряче) вирушило до Києва.
Вихованці навчально-освітнього комплексу позбавлені слуху і голосу. Все це їм заміняють руки. Завдяки рукам з моторикою, розвинутою краще ніж у звичайних людей, ці діти не лише спілкуються між собою й зі світом, а й створюють шедеври писанкарства. Окрім того, вони займаються гончарством, петриківським розписом, малюють на шовку, тобто батік, а ще тчуть. Директор закладу Надія Середенко їздила на захід України, де роздобула у далеких селах стародавні ткацькі верстати. Потім на навчання туди послали слобожанску майстрирню, разом з якою тепер діти тчуть килими, рушники та інші красиві речі. Якщо дорога стелиться таким рушником до Великодня, то він обов’язкоко буде світлим.