Великий роторний екскаватор був такий самотній і такий іржавий, що в нього навіть власного імені не було. А можливо, він мав ім'я, але давно, коли був у силі і рив траншеї для газових труб. Однак пройшло вже майже 20 років і тепер ніхто не згадає, як насправді він звався. Екскаватор доживав віку на Диканівці на задвірках одного з підприємств. Нове ім'я Фурфало екскаатор отримав коли його, занедбаного, знайшли хлопці-волонтери.
.jpg)
Чому його так прозвали? Можливо, тому, що він не хотів заводитися і фиркав, а можливо…
Але він на Харківщмні був один такий, що міг би допомогти рити траншеї на кордоні – широкі та глибокі. Волонтери його перебрали до гвинтика, почистили, змастили і відправили на кордон, аби він допоміг облаштовувати східні межі нашої країни, які облаштовуються, правду кажучи, як мокре горить.
З майже 300 кілометрів кордону Харківщини з Росією рів прорито лише на якихось 30 кілометрах. Фурфало може вирити траншею завглибшки 3 метри і завширшки 4 метри – 120 метрів заавдовжки за годину.
Йому всерівно – м'яка земля чи мерзла. За день – до двох кілометрів рову може вирити. На це потрібно 5 звичайних екскаваторів. Фурфало каже, що постарається, якщо вже дали йому нове життя.
Щоправда Фурфало любить поїсти – 40 літрів солярки вживає за годину. До речі, ремонт Фурфала обійшовся – 70 тисяч гривень.
Все це – кошти волонтерів та бізнесменів. 30 жовтня новий день народження Фурфала. Його завели, провели через усе місто, піднімаючи подекуди над його головою електричні дроти.
Він попишався на майдані Свободи і відправився у село Веселе на кордон. Не байдики бити, а працювати.