Хто і навіщо прикладає стільки зусиль, аби скомпроментувати міністра внутрішніх справ Арсена Авакова? Це питання виникає у багатьох людей, які дивляться телевізор, читають новини в Інтернеті, або ж спілкуються у соціальних мережах. Інформаційне поле навколо Авакова практично не має конструктивної критики, пропозицій, як краще вирішити те чи інше питання, проте, є неймовірна кількість бруду.
Ситуація в країні зараз, напевне, найбільш складна за всі роки незалежності, адже зараз ми маємо величезний ризик вторгнення з боку Росії – держави, яка ще нещодавно називалася братською; держави, яка ввела свої війська до Криму, а всьому світу розповідала, що не має до цього жодного стосунку; держави, яка продовжує надсилати до України провокаторів та підбурювати Південь та Схід.
В цей час найголовніше навести лад в Україні, виступити єдиним фронтом усім громадянам проти спільного ворога та захистити свою країну. Більшість українців саме так і робить: організовують мітинги на підтримку цілістності держави, беруть участь у спільних патрулюваннях з правоохоронцями, допомагають військовим, хто чим може, або ж самі йдуть вступати до лав Збройних сил та Національної гвардії.
Більшість, та не всі. Є певна група людей з зовсім іншими завданнями. Українцями називати їх язик не повертається, бо громадяни не можуть вести таку підривну діяльність проти своєї ж країни, це по-перше, а по-друге – далеко не завжди ці особи мають громадянство України, а не східного сусіда.
Казати, що в Україні взагалі немає прихильників проросійських ідей було б необ`єктивно, неправильно. Але реально їх в рази, а то й в десятки разів менше, ніж намагається донести до аудіторії російське телебачення. Да і хто ці прихильники? В абсолютній більшості це – пенсіонери, які щиро вірять в можливість повернення Радянського союзу. Є, звичайно, і люди середнього віку, і молодь, але їх кількість незначна.
Тоді виникає питання: хто ж ті молодики, які штурмують адміністрації, нападають на євро- та авто- майданівців? Отут і починається найцікавіше: вже неодноразово українські ЗМІ демонстрували докази того, що найбільш активні підбурювачі до таких дій є якраз громадянами Росії. Саме цих громадян останнім часом і намагаються не допустити на територію України прикордонники, їх вишукують співробітники органів внутрішніх справ та служби безпеки. В більшості випадків у таких „політичних гастролерів” правоохоронці вилучають вогнепальну зброю, ножі, вибухівку, коктейлі Молотова та багато інших „милих дрібниць”.
Активна робота правоохоронців в цьому напрямку щиро засмучує „режисерів-постановників” таких провокацій, адже їхні зусилля йдуть псу під хвіст. І проти такої дії вони шукають протидію. Варіант прибрати з посади міністра внутрішніх справ, який дуже завзято взявся за справу – ідеальний. По-перше, немає такого міністра – немає цих проблем, а по-друге, кожен наступний кандидат на крісло добре подумає перед тим, як активізувати боротьбу з „політичними гастролерами”.
План є, залишилося знайти оптимальний спосіб втілити його в життя. „Правий сектор” – вирішення усіх проблем. По-перше, організація, учасники якої були активними євромайданівцями. А по-друге, коли чудернацький міф про „жидобандерівців” не спрацював, треба було знайти іншу „пужалку”. Озброєні члени бандформування, які мародерствують, розпускають руки в державних органах – пречудова альтернатива бандерівцям, які вже набили оскомину і в Україні, і в Росії, і викликають лише скептичну посмішку, а не наводять жах, як мали б.
І вовки ситі, і вівці цілі – „Правий сектор” отримує від режисерів індульгенцію на будь-які протиправні дії, в свою чергу забезпечуючи максимальні проблеми міністру внутрішніх справ. А розгул бандитизму, з яким ніби-то не можуть впоратися в Україні, Росія чудово може використати як карт-бланш для введення своїх військ тепер вже на Півдні та Сході.
Можливо, це вже теорія заколотів, але дуже дивний збіг: буквально вчора Росія пообіцяла відвести частину своїх військ від кордону з Україною і ніби-то навіть почала це робити, як в центрі Києва відбулася стрілянина з боку „Правого сектору”. Наступний меседж російської влади скоріше за все буде: як ми можемо відводити війська, коли нашим громадянам загрожує смертельна небезпека?!
Аваков дуже серйозно налаштований на боротьбу з цим бандформуванням і саме тому він вкрай невигідний режисерам з-за кордону. Адже найближчим часом міф про „некерований Правий сектор, який загрожує життю росіян в Україні” може піти у небуття так само, як пужалки про "бендерівців".
Цікаве й інше: хто більш за все ратує за відставку Авакова? Пані Богословська, яка останнім часом стільки раз змінювала свої погляди, що вже дуже важко зрозуміти, якому господарю вона прислуговується зараз. Судячи з її поведінки, зараз вона працює на тих, кому вкрай невигідне те, що МВС почало викривати серйозні, масштабні корупційні схеми, людей, які бажають не лише приховати свої „досягнення” за чотири роки, але й показово помститися міністрові, який не хоче закрити очі на приголомшливе розкрадання державного майна.
Це якщо намагатися проаналізувати, хто і з яких мотивів так активно намагається позбутися Арсена Авакова у кріслі міністра внутрішніх справ.
То може українцям варто менше звертати увагу на ці підкилимні інтриги та дати міністру спокійно працювати?! А якщо є дійсно важливі пропозиції, конструктивна критика – чудово, їх завжди можна направити особисто Арсену Авакову через „Фейсбук”. Саме там майже кожного дня міністр звітує про роботу МВС, спілкується з українцями та отримує величезні обсяги бруду від тих, хто не зацікавлений в єдиній, мирній Україні. Кожен для себе має зробити висновки, якою саме він хоче бачити Україну, і з огляду на це діяти…