Сотні самооборони охороняють харківську ОДА.
Всередині на першому поверсі (переважно у холі) майданівці, в кабінеетах – чиновники.
Чай, бутерброди, банани, яблука, апельсини.
На дворі – також люди, але розділені бар'єром. Там є різні характери. Але на самій межі опорненти Майдану вже рідко вигукують "бандерівці", "фашисти". Для декого з георгіївськими стрічками проводять екскурсії, запросивши за огорожу.
Більш агресивні це ті, хто подалі на тому боці вулиці Сумськорї, що пропонують забиратися банерівцям до Львова. Утім, обабіч бар'єру – харків'яни і там, і там. І ті й ті за чисте місто. Один з лідерів харківського Майдану Дмитро Пилипець обіцяє, що поки не домовляться на громадських слуханнях, то не чіпатимуть навіть пам'ятника Леніну.
У спілкуванні, вони можуть порозумітися й примиритися, якщо не втрутиться в це порозуміння диявольське копито. Адже відомо, якщо Бог об'єднує, то сатана роз'єднує.
