Що є найважливішою цінністю для демократичних держав?! Зокрема – України?! На початку тижня ми відзначали одне з найважливіших державних свят – День Конституції України.
Вже чверть століття Основний Закон нашої країни проголошує, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». По суті, можна стверджувати, що саме особистість має бути центром уваги для держави.
Але будь-які найкращі, найкорисніші, найважливіші законодавчі положення мають сенс, якщо вони дійсно можуть бути реалізовані громадянами, забезпечені, у тому числі, державним примусом.
Виконання цього надважливого завдання в Україні покладено на правоохоронні органи, передусім – на Національну поліцію. Саме поліцейські у дев'яноста відсотках випадків виконують обов’язки з забезпечення безпеки громадян, охорони їхніх законних прав і свобод. Будемо відверті: місія надзвичайно шляхетна і одночасно – вкрай відповідальна.
Не кожен готовий навіть ризикнути та спробувати свої сили у лавах поліцейських, тим більше – не кожен здатен пройти достатньо серйозний відбір, навчання, але головне – працювати, відповідаючи тому високому рівню вимог, які поставив перед правоохоронцями міністр внутрішніх справ Арсен Аваков у контексті глобального реформування галузі.
Здавалося б – нічого складного: необхідно працювати, керуючись коротким принципом – «Служити і захищати!». Але у цих словах закодовано цілу філософію: максимально гуманне ставлення до громадян, з одного боку, та готовність присікти будь-які злочинні наміри, забезпечити невідворотність покарання за злочини – з іншого.
Національна поліція стала по-справжньому правоохоронним відомством, а не силовою структурою. Найяскравішим доказом є лишень один критерій: раніше ефективність діяльності вимірювалася статистикою: кількість порушених, розслідуваних справ, притягнених до відповідальності і таке інше. Втім за цими показниками неможливо реально оцінити роботу правоохоронців, і вже більше п’яти років єдиним показником успішної діяльності Нацполіції є довіра суспільства.
І мені приємно відзначити, що навіть в українських реаліях, коли скептицизм переважає у ставленні до багатьох починань, рівень довіри до поліцейських з боку громадян є достатньо високим.
Не буду ідеалізувати ситуацію: серед поліцейських також трапляються дуже болісні та прикрі випадки, але головне в іншому – система вибудовується так, аби такі люди з часом відсіювалися, назавжди полишали лави Національної поліції, а залишалися порядні, сумлінні та відповідальні, ті, для кого «Служити і захищати!» – не просто слова, а пряме керівництво до дії, лейтмотив професійної діяльності.
Я від щирого серця вітаю поліцейських з професійним святом! Бажаю кожному богатирського здоров’я, самореалізації та професійного зростання, надійного і люблячого тилу, а також, безумовно, надійного плеча напарника!
З Днем Національної поліції!
Слава Україні!