Два кольори мої, два кольори. Оба на полотні, в душі моїй оба….
Така вже у мене сформувалася міцна асоціація між чудовою піснею «Два кольори» і неофіційним, але одночасно – одним з найулюбленіших – святом. Звичайно, наші вишиванки набагато різнобарвніші, яскравіші, ніж чорний та червоний кольори, а от емоції від пісні та від свята дуже схожі: теплі, рідні, надзвичайно позитивні.
Свято вишиванки – дуже доречний привід вкотре відчути себе частиною єдиної, неповторної української спільноти. У цей день усі ми ніби перегукуємося і одночасно висловлюємо один одному слова любові та підтримки, які є такими важливими у ці непрості часи, що дуже обмежили наше спілкування.
Ми – українці – одне ціле і разом ладні пройти через усі найскладніші випробування та виклики гідно і переможно. Таким є мій лейтмотив Дня вишиванки! Щиро бажаю, аби такі самі емоції у цей святковий день відчули українці по усіх усюдах!
А я з нетерпінням чекаю на вечір, коли у соціальних мережах можна буде насолоджуватися яскравими та сповненими позитивом і надією фотографіями рідних, друзів та навіть незнайомих, але таких ментально близьких людей. У такі моменти я ще більше переконуюся – Україна просто приречена на перемогу та беззаперечний успіх!
Тож – вдягнімо вишиванки!
Слава Україні!