В суботу 28 вересня побратими з патріотичних організацій вимагали не дозволити здійснити обмін трьох покидьків, що вбили чотирьох патріотів біля Палацу Спорту. На акції були присутні і батьки загиблих, зокрема, 15- річного Дані Дідика. Проте, в кожній медалі є і зворотній бік.
Сотні українських патріотів сидять по тюрмах в Росії, анексованому Криму та на окупованому Донбасі. В них також є батьки, на когось чекають діти. В багатьох стан здоров’я такий, що вони можуть не дожити до обміну.
Наприклад, були великі сумніви що до цього, чи доживуть до обміну нещодавно звільненні Клих, Карпюк або Сенцов, яких піддавали жахливим тортурам. Всім відомо, що тортури стосовно Станислава Клиха та Миколи Карпюка були особливо жорстокі та цинічні. Досить можливо, що не всі з тих, хто був обміняний нещодавно у вересні, дожили б до цього.
Я прочитав статтю Андрія Цаплієнка стосовно обміну. Він запитує – яка ціна? На мою думку ціна має бути одна – Москва та її сателіти віддають нам всіх ув’язнених – українців, кримських татар. Не треба забувати і про тих росіян, що нас підтримали та потрапили до московських буцегарень, наприклад, Костянтина Котова. Тому є слушна пропозиція – змагатися за тих, хто сидить по російських тюрмах. Шкода відпускати покидьків на волю, проте, нам треба визволяти з полону своїх.
До речи – в полоні у ворога кращі з наших. Нехай вони краще послужать Україні на волі!