На жаль, не припиняю дивуватися тому, як заяложена фраза, породжена мороком радянської доби про те, що кожна кухарка може врядувати державою, в українських реаліях має своє продовження і стійких адептів.
Інформаційний простір після святкового анабіозу в прямому сенсі вибухнув новиною про чергову «#перемогу» Надії Савченко – оприлюднення списків українських бранців, яких протизаконно утримують у казематах Росії та тимчасово окупованого Донбасу. Зробила вона це у властивій для себе манері – геть проігнорувавши численні попередження Служби безпеки України, адже саме ця державна структура має прямий обов’язок, а головне – належний досвід зі звільнення полонених та заручників.
Постає єдине питання: чи Савченко щиро не розуміє ступінь своєї безвідповідальності та небезпеку, на яку вона наражає не тільки бранців, але й членів їхніх родин, чи це всього лише цинічний піар?!
Але я пропоную подивитися на її бурхливу діяльність, так би мовити, в комплексі. Важко не погодитися з експертами, які, аналізуючи ульотну політичну кар’єру народної обраниці, пристають до спільного висновку – вона поступово стає виразним представником тієї «п’ятої колони», яка останнім часом почала виявляти надзвичайну активність.
Логіка лялькарів очевидна – після свого звільнення Надія мала такий шалений кредит довіри, що навіть попри неадекватні кроки та вчинки, і досі повністю себе не дискредитувала в очах певної частини українського суспільства. До того ж, її самочинні зустрічі з ватажками терористів, заклики сісти з ними за стіл переговорів і таким чином їх легітимізувати – все це цілком вкладається в концепцію «внутрішнього українського конфлікту», яку всьому світові намагається нав’язати Кремль.
У діях льотчиці наявні чіткі ознаки кримінального злочину. Немає більшої біди, ніж дурний язик та дурні вчинки…
Варто визнати, що у реалізації вибудованої в Москві схеми Савченко є лише одним із коліщаток деструктивного механізму. В суголоссі з нею, окрім ватаги перелицьованих «регіоналів» та квазіпатріотів-популістів, діє, виринувши, наче той Пилип із конопель, олігарх Пінчук. Цей «миротворець» знайшов «найпростіше» вирішення конфлікту, щоправда, повністю за рахунок України, а це повністю вкладається в логіку країни-агресора.
Війна точиться на всіх фронтах і ворог користується щонайменшим послабленням наших оборонних залог, чи то на лінії вогню, чи то в свідомості кожного з нас. З огляду на це, звертаюся до кожного українця – будьте пильними та небайдужими, бороніть Україну скрізь, де це тільки можливо, і перемога неодмінно настане!
Слава Україні!