Направду, остогидло споглядати, як в українському політикумі не припиняється мишаче шамотіння довкола того, хто найзавзятіше розірве на собі чергову сорочку від «Армані» і, таким чином, доведе свою «безмежну» любов до України.
Нестерпно бачити цілу вервицю таких «патріотів», яким відверто по-цимбалах результати реформ, очікування українців на зміни, зростання добробуту громадян… єдине, що для них має значення – власні рейтинги. І задля цього вони ладні годинами вправлятися в красномовстві, змінювати імідж, підмінювати поняття, перекручувати факти, легко називати чорне «білим» і навпаки…
А чом би й ні?! Наразі у нас в тренді саме такі руйнівники-популісти. Адже дуже легко в зародку знищити будь-яке починання нескінченною зливою базікань, а от щось створити – зась. Я знову повертаюся до теми відповідальності, адже в сьогочасних українських реаліях взяти її на себе – справжня звитяга, на яку мало хто спроможний.
Значно простіше просторікувати на багатогодинних ток-шоу, мудрагелити у соцмережах про поганий Уряд, імітацію реформ, здирництво та корупцію, високі тарифи та низькі соціальні виплати. Це ж саме, проте, можливо, не так вишукано і, природно, на меншу аудиторію, роблять бабусі біля під’їзду мого будинку.
Але є одна дуже суттєва відмінність – бабусі жодним чином на ситуацію не впливають, а лише ретранслюють почуте. А популісти могли б і зобов’язані, бо обіцяли своїм виборцям. Але ж де там?! Дурних нема! Це ж неодмінно зашкодить рейтингам! Ось і починає лідер фракції «Самопоміч» Олег Березюк вдаватися до психоаналізу за Фрейдом, аби пояснити, чому Андрій Садовий біжить від пропозиції очолити Уряд, як ушкварений. Цебто, «взяти» – взяли (місця у Парламенті, пройшовши на хвилі перемоги Революції Гідності), а от зі «зробити» – … та ви все добре бачите самі…
Або ж «Батьківщина», яка до дірок заялозила тему радикального підвищення зарплат і пенсій, а на ділі відмовилася голосувати за законопроект про спецконфіскацію награбованого Януковичем і Ко, створивши тим самим ситуативну «ширку» з «Опоблоком». Ще раз наголошу, що мова йде про повернення поцуплених 50 млрд. грн. до державного бюджету на підвищення обороноздатності та, передусім, збільшення соціальних стандартів. Натомість, коли Арсеній Яценюк повідомив про збільшення з 1 травня розміру зарплат і пенсій, реакція біло-сердешних популістів не забарилася – мало! Оце так колеги-парламентарі: чим гірше – тим для них ліпше.
За таких умов – справжнє диво, коли крізь терня популізму все ж вдається видряпувати і плекати паростки реформ. В прямому сенсі плекати, бо в цих бур’янах, рясно оздоблених вербальним лайном, вони наражаються на загибель.
Не відстають у руйнівному популізмі від своїх колег з «Батьківщини» і «Самопомочі» депутати з президентської фракції. Не втомлююсь вже вкотре наголошувати, що ця політична сила має більшість своїх представників в Уряді, тому нескінченне намагання почепити усіх собак на Яценюка і нібито партнерську партію є нічим іншим, як ницістю і блюзнірством. Може, вже настав час працювати не на об’єктив телекамери, а на Україну?!
Нагадаю, подібні вправляння в популізмі в 2005-ому закінчилися для України вкрай сумно. Чому відверті руйнівники в нас мають підтримку, а їхні цинічні байки користуються попитом, натомість ті, хто через «не можу», зціпивши зуби, займається перетвореннями і забезпеченням демократичного європейського поступу країни, є об`єктами нищівної критики?!
Ми мусимо зрозуміти, раз і назавжди: допоки не змінимо цей ганебний підхід, щоразу будемо застрягати у 2005-ому, споглядаючи паради каламутних популістів.
Настав час розірвати це «зачароване» коло, відкинути амбіції та нарешті зупинитись у безглуздому чвалі за рейтингами. Ми насилі об’єднатись, бо це – наш єдиний шанс та історичний обов`язок перед Господом і Україною!