Споглядаю за подіями, що відбуваються в українському політикумі, і самохіть в моїй уяві, де місце логіки за останні тижні посів суцільний сюрреалізм, постає дивна асоціація – бегемоти.
Так, саме ці африканські істоти, при чому, в період їхніх шлюбних залицянь. Може, хтось з вас пам`ятає, коли двоє самців-бегемотів намагаються привернути увагу самиці, вони завзято розмахують хвостами, розкидаючи на всебіч, даруйте, за реалізм, продукти власної життєдіяльності, простіше кажучи, – лайно. І той, хто більше розкидає, стає переможцем у цьому, здавалося б, безглуздому змаганні та стає щасливим обранцем самиці.
Проте, в світі тварин кожна дія має свою логіку. В даному випадку мова йде не лише про продовження роду бегемотів, а й про збагачення висхлого африканського ґрунту живлющими добривами.
До чого я навела цей приклад? Що є прийнятним для світу природи, є неприродним для людей. Проте, певні українські політики геть забули, що вони живуть не в світі тварин.
Ціла ватага політичних діячів сьогодні в своїх вчинках і висловлюваннях дуже скидається на цих самих бегемотів. Вони наввипередки виходять на численні медійні майданчики, ба навіть на трибуну Верховної Ради і кидаються гучними заявами, не підкріпленими жодним реальним змістом та фактами, наче тим же лайном. Їм здається, що чим далі вони його жбурнуть, тим більше політичних дивідендів на себе переберуть.
Тільки за цими «захоплюючими» екскрементними змаганнями панове Саакашвілі, Лещенко, Томенко, Барна та Ко якось підзабули, що Україна знаходиться в стані війни, де ворог тільки й шукає слушної нагоди посилити агресію, більше того, «недобитки» Януковича знову зухвало постають із небуття, не в останню чергу, за їхньої безпосередньої допомоги. Цим політичним бегемотам аж свербить чим скоріш переформатувати уряд, тільки не на користь прискорення реформ, а радше для задоволення власних амбіцій. Чи переймаються вони інтересами держави?! Україна їм по цимбалах. Вони набули майстерності лишень в одному – «ганяти повітря».
Та грець їм у п`ятку, нехай би і далі «крутили» б, що хотіли, якби заручниками їхніх вербальних збочень не ставала вся країна.
Не варто забувати, що, коли власного лайна стає занадто багато, в ньому необачно можна і захлинутись.