Для них, саперів, ця війна не закінчиться ніколи. Командир групи пояснив чому.
Міна, мовляв, ідеальний солдат, ідеальний вбивця. Вона може роками лежати в землі – мовчки. Вона не знає, що таке спрага, вона не відчуває голоду…. У неї лише одне завдання: терпляче чекати на свою жертву…
До мін додайте ще снаряди, ракети «смерчів» і «градів», гранати – ручні й автоматичних гранатометів, саморобні вибухові пристрої, що не розірвалися. А ще – мінні поля наші й російські. Коли їх ставлять, то складають акти в п’яти екземплярах, які залишаються в різних інстанціях. Але ж документи мають таку властивість, що губляться. Та й чи всі вони наносилися на карти.
Скільки таких мінних полів «загубилося» по лісосмугах і сільгоспугіддях ніхто не знає. Скільки трактористів, хлопчаків підірветься на мінах… А скільки саперів…
Кожен гектар донецької землі нашпигований смертю. Дванадцять саперів цього підрозділу вже підірвалися на мінах і фугасах – переважно молоді хлопці й чоловіки. Помітив, що люди, котрі щодня ризикують життям, мають не лише міцні нерви, а й почуття гумору.
Коли я сказав, що сапер помиляється тільки раз, хлопці заперечили – не раз, а тричі: коли обирає професію, коли одружується, й коли робить помилку при розмінуванні.
Цінять вони й гумор та мистецтво інших, точніше, спів і танці артистів з села Бугаївка, які приїхали в село Покровське Бахмутського району. А ще привезли короваї, пиріжки, молоко, сир та всяку іншу смакоту. Для матерів чи дружин полеглих передали грошову допомогу – по 10 тис грн.
Щодо села Покровське, що під Бахмутом,то хлопці з Галичини здобули тут симпатії. Мовляв, вони дуже ввічливі, вітаються, завжди запропонують допомогу…
У людей, окрім того, є з чим порівняти. Літня жінка заглядає в Будинок культури де бугаївські артисти готують концерт для наших вояків з нагоди Дня Захисника Вітчизни.
«Заходьте, заходьте», -запрошують її. «Так кажуть, концерт для захисників»,- не наважується зайти бабця.«А ви ж хіба не захисниця?»- запитує конферансьє Катерина Малютина. «Так, захисниця, я пам’ятаю ту війну, з німцями, а тепер би Путіна розірвала на шматки».
Їхнє село, на щастя, не дуже грабували «ополченці», а от в сусідньому, де фермерське господарство Чапаєва, техніку попалили й навіть невеличких поросят різали на шашлики… А українець, як відомо стає патріотом завжди, коли в нього відбирають кабанчика.
