Масове застосування безпілотників докорінно змінило характер бойових дій в Україні. Замість великих скупчень військ, техніки й артилерії солдати з обох сторін місяцями ховаються невеликими групами в ізольованих укриттях, а будь-яке пересування може завершитися атакою дрона.
Про це йдеться в масштабній реконструкції Reuters про так звану «зону смерті» вздовж українського фронту.
За оцінкою агентства, на окремих ділянках ця зона сягає близько 30 кілометрів завширшки та простягається по обидва боки лінії зіткнення. У ній зруйновані будівлі, понівечені дерева, а дрони постійно контролюють дороги, поля та можливі маршрути пересування.
Військові рухаються переважно малими групами, часто пішки або на мотоциклах, щоб уникнути виявлення. Однак навіть у такому разі безпілотники можуть переслідувати їх.
Офіцер української бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра» з позивним «Силует» розповів, що групи по двоє-троє військових ховаються у невеликих підземних укриттях, розкиданих на значній території. Піхотинці часто виконують роль спостерігачів і уникають прямого бою, щоб не видати своє місцеперебування, натомість викликають дрони для ураження цілей.
Безпілотниками керують оператори, які можуть перебувати як у самій «зоні смерті», так і далі від фронту. Значну частину становлять FPV-дрони, що передають пілоту відео в реальному часі. Управління здійснюється радіосигналом або через тонкі оптоволоконні кабелі, які тягнуться за апаратом.
Reuters зазначає, що війна в Україні стала першим великим конфліктом, у якому безпілотники відіграють домінуючу роль. Обидві сторони постійно вдосконалюють технології, через що традиційна тактика концентрації військ, техніки та артилерії на обмеженій ділянці фронту стала надто небезпечною.
Великі механізовані маневри майже втратили сенс, оскільки дешевий дрон може вивести з ладу танк вартістю мільйони доларів. Відкриті довгі траншеї також стали вразливими, а оптоволоконні кабелі від безпілотників вкривають місцевість, наче павутина.
За даними Reuters, російські війська часто намагаються просочуватися крізь розтягнуту українську оборону, використовуючи низьку хмарність і густий туман. Через нестачу військових українська піхота розміщена нещільно, що залишає проміжки між позиціями.
Заступник командира української бригади «Лють» Роман Поліщук пояснив, що російський військовий може знайти порожню будівлю або укриття на підконтрольній Україні території та чекати там кілька днів. Згодом до нього можуть приєднатися інші, і за десять днів у приміщенні вже перебуватимуть п’ятеро військових, які фактично займуть позицію.
Заступник командира батальйону 59-ї штурмової бригади з позивним «Прайм» описав роботу безпілотників як безперервне переслідування.
«Якщо дрон помітить піхотинця, він його не відпустить», — сказав військовий.
Оператори безпілотників також стали одними з найважливіших цілей. Заступник командира полку безпілотних систем Kraken Данило Положухно заявив, що українські військові виявляють і знищують операторів противника.
Reuters підкреслює, що просування на фронті пов’язане з величезним ризиком і часто приносить мінімальні територіальні здобутки. Саме це частково пояснює, чому Україні вдавалося суттєво сповільнювати російський наступ, попри перевагу РФ у чисельності та традиційних озброєннях.
