Хочеш жити – копай, – це прислів’я, за яким живуть українські солдати з моменту повномасштабного вторгнення Росії два роки тому. Чим глибші їхні окопи, тим краще вони захищені від вибухів шрапнелі та куль снайперів.
“Це й досі так, – каже Євген, солдат на східному фронті. “Але зараз, якщо ми не хочемо втратити ще більше нашої землі, ми повинні копати, копати і копати”.
Як пише Financial Times, окупаційні війська РФ користуються тим, що в Україні зменшуються запаси артилерії та боєприпасів, тоді як Вашингтон зволікає з наданням критично важливої військової допомоги, а ЄС в той час намагається заповнити цю прогалину.
Але відсутність в Україні надійних, ешелонованих оборонних ліній є ще однією причиною того, що російська армія змогла просуватися вперед і захоплювати менші ділянки території вздовж 1000-кілометрової лінії фронту.
Раніше цього місяця президент України Володимир Зеленський заявив, що до кінця весни Україна побудує нові укріплення вздовж лінії оборони загальною протяжністю 2000 км. У середу він відвідав місце на півночі Сумської області, щоб перевірити хід будівництва.
“Я оглянув окопи, бліндажі, вогневі та командно-спостережні пункти”, – сказав він, показавши відео, на якому він відвідує нові споруди. “Будівництво укріплень триває”, – додав він.
Відсутність укріплених оборонних споруд навколо Авдіївки особливо непокоїла багатьох в Україні, оскільки місто стало мішенню російських військ ще у 2014 році і з того часу за нього точаться бої.
Українські військові, аналітики і журналісти критикували керівництво України за те, що вони не змогли краще підготувати укріплення для своїх військ, щоб ті могли відступити, коли росіяни посилили контроль над Авдіївкою.
“Де друга лінія оборони?” – запитували Костянтин і Влада Ліберови, відомі українські фотографи, які перебували в Авдіївці.
Валентин Бадрак, директор київського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, сказав, що українське військове керівництво демонструвало “певну ейфорію” і вважало, що західна підтримка “ніколи не припиниться”, що дозволить їм просуватися вперед – тому будівництво укріплень за лінією фронту не вважалося необхідним.
Наказ про будівництво нових, сильніших оборонних споруд мав надійти наприкінці 2022 року, на початку “шаленого тиску на Бахмут”, сказав Бадрак, маючи на увазі східноукраїнське місто.
Військові експерти та українські солдати, які описують цю битву як “м’ясорубку”, стверджують, що тривала оборона Бахмута виснажила критичні ресурси напередодні контрнаступу влітку 2023 року, який виявився невдалим.
Ця невдача, а також гостра нестача боєприпасів і живої сили та відсутність ешелонованих оборонних ліній, дозволила московській армії перехопити ініціативу.
Однак з листопада Київ поспішає будувати нові укріплення, щоб не дати своєму більшому і краще оснащеному ворогу захопити більше території – Росія наразі окупувала близько 20 відсотків території України.
Нова робоча група в Міністерстві оборони України координує будівництво. Фортифікаційні споруди на першій лінії оборони зводяться військовими частинами, що дислокуються в цьому районі, а на другій і третій лініях – Державним агентством з реконструкції та розвитку інфраструктури із залученням приватних підрядників.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що цього року на будівництво фортифікаційних споруд було виділено понад 30 млрд гривень (близько $800 млн).
Але будівництво почалося лише в лютому, приблизно тоді, коли генерал-полковник Олександр Сирський був призначений новим головнокомандувачем Збройних сил і оголосив, що Україна перейшла від наступальних дій до “активної оборони”.
Ця нова стратегія означає, що Київ прагне утримати свої позиції, водночас шукаючи слабкі місця ворога.
Минулого місяця західні чиновники заявили Financial Times, що стратегія “активної оборони” також дозволить Україні наростити свої сили цього року і підготуватися до 2025 року, коли у неї може з’явитися більше шансів на контрнаступ.
Раніше цього місяця Зеленський заявив, що основна увага укріплень зосереджена на гарячих точках на лінії фронту, включаючи Авдіївку, Бахмут і Лиман у Донецькій області, Куп’янськ у Харківській області та Роботине в Запорізькій області.
На всіх цих ділянках гудуть екскаватори, а робітники зайняті встановленням різноманітних складних загороджень та мінних полів, які будуть використані у разі прориву російських військ. Бетонні “зуби дракона”, протитанкові рови та змієподібні системи траншей з бетонними бліндажами суттєво сповільнять просування ворога.
“Ми будуємо там, де ворог легко просувався у 2022 році”, – сказав Ярослав Слєсаренко, начальник управління будівництва Чернігівської обласної адміністрації.
Згадуючи виснажливі 38 днів облоги Чернігова у 2022 році, Олександр Ломако, який був заступником мера північного міста, а зараз виконує обов’язки мера, зазначив, що було вкрай важливо будувати оборонні споруди не лише на нинішній лінії фронту, але й у районах, наближених до російського кордону.
“У ті дні ми були майже в оточенні. Щодня нас обстрілювали. Ми жили без води, без електрики, без опалення”, – сказав він.
Бюджет Чернігівської області на оборону у 2023 році становив близько $7,6 млн, сказав Слєсаренко. Але цього року вона вже отримала близько $20,5 млн на будівництво першої лінії нових фортифікаційних споруд, яка буде завершена до кінця весни, сказав він. Ще більше коштів буде виділено на другу фазу пізніше цього року, в результаті чого загальна сума витрат на оборону лише в Чернігівській області до 2024 року складе близько $40,7 млн.
Ці нові оборонні споруди схожі на російські укріплення, побудовані наприкінці 2022 та на початку 2023 року, які зірвали широко розрекламований контрнаступ України.
Лише після невдалої спроби прорвати ці укріплення минулого року Україна “переконалася, що нам варто було б зробити щось подібне”, – сказав військовий оглядач Євген Дикий.
Дмитро Лиховій, речник військових на сході, повідомив, що деякі з цих нових оборонних споруд будуються в районі на захід від Авдіївки, де українські війська були змушені відступити і зараз окопуються, щоб стримати наступаючі сили Росії.
На схилі пагорба на захід від Бахмута, за словами Іллі Євлаша, речника українського військового відомства, також укріплюється стратегічне місто Часів Яр. У разі захоплення, Часів Яр став би для російських військ плацдармом для нападу на важливі міста-гарнізони Слов’янськ, Краматорськ та Костянтинівку.
Втім, експерти кажуть, що проблеми Росії менш серйозні, ніж у України, оскільки вона зберігає перевагу як у живій силі, так і в озброєнні.
Генерал-лейтенант Олександр Павлюк, нещодавно призначений командувачем Сухопутних військ України, заявив, що Росія кидає в бій нещодавно мобілізованих солдатів без будь-якої підготовки на захід від Авдіївки, а також в районі Лиману і Куп’янська на півночі, щоб розгромити українські війська.
“Жорстокі бої відбуваються щодня, але наші хлопці тримаються, – сказав він. “Я думаю, що найближчим часом ми стабілізуємо ситуацію і зробимо все, щоб … перехопити ініціативу”.