Іноді спілкуюся з представниками великого харківського бізнесу.
Про наболіле.
Доводилося часто чути про проблему з бронюванням.
Не з мобілізацією.
Бізнес хвилює бронювання.
Але ракетам чхати на робочі місця та бізнес-плани…
І на проблеми з бронюванням. Теж чхати.
Іноді спілкуюся з харківськими чиновниками.
Це мені нагадує книгу про Алісу в задзеркаллі.
Магічний світ мільйонів на відновлення та боротьби за бюджетні залишки.
З кролячого капелюха виринають нафотошоплені прожекти, голодні ігри з електоратом та тінь сина покійного мера.
Агов… повітряна тривога…
Бах…
Прокидайтесь!!!
Ракетам чхати на всі ті розклади та інтриги…
Та і просто з харківʼянами теж спілкуюсь.
Нам всім легше не дивитися на гугл-мапс.
Бо на тому гугл-мапсі – страшне… там географія… там кілометри.
А в гуглі – ще страшніше.
Там можна нагуглити про ракети.
А потім, якщо згадати третій клас, то можна все порахувати.
І зрозуміти… і передбачити…
Ну давайте нарешті говорити чесно і відверто.
Ніхто не залишить нас у спокої і ніхто не забуде про наше місто.
Вони хочуть нас вбити.
І знищити тут усе.
На Салтівці, і на Олексіївці.
На ХТЗ, і на Жуках.
В центрі, та на околицях.
Але особливо – саме в центрі.
Їм насрати на наші бізнеси та плани.
На наші перспективи та амбіції.
На активи та прожекти.
Насрати на внутрішні чвари та інтриги.
Вони будуть палити.
Будуть нищити.
Будуть вбивати.
І єдині, хто може їх зупинити – це Сили Оборони України.
Ні бронювання від мобілізації.
Ні освоєння бюджетних потоків.
Ні перерозподіл квот у системі «Шлях».
Ні найсвітліші думки чи найперспективніші проекти.
Сили Оборони України.
Тільки вони.
До яких ви маєте або долучитися особисто, або ж сприяти – на 1000% і навіть трохи більше.
Перемога України – це єдиний можливий шлях виживання нашого Харкова.
Фізичний шлях виживання нашого міста.
І нашого з вами – фізичного виживання теж.
До Перемоги – не буде ані безпеки, ані нормального життя.
Без Перемоги – нічого не буде мати значення.
Бо тут просто не буде нічого…
І так… вибачте за очевидність, але хтось має про це казати…