В суспільстві давно назріло питання щодо демобілізації військових, які беруть участь у бойових діях вже тривалий час.
Це складний і одночасно вкрай необхідний процес, без якого фронту буде ставати лише складніше.
Давайте спробуємо розібратися та знайти оптимальне рішення.
Першочергово демобілізовані мають бути військові, строк служби яких перевищує 24 місяці. Щоб провести грамотну демобілізацію тих, хто зараз на фронті вже 2 (а дехто і більше) роки, треба мобілізувати мінімум таку ж кількість бійців, на ті ж самі посади та позиції, що були зайняті.
Випливає питання, якою буде якість нових мобілізованих, тому що ті, хто вже майже два роки воює, це люди з безцінним досвідом та бойовими навичками.
Окремо, варто відзначити, що дуже великий відсоток людей з першої хвилі – це добровольці, головною перевагою яких є надвисока мотивація, якої не вистачає мобілізованим. Тобто ми стикнемося з тим, що нові бійці будуть менш освіченими у військовій справі та з низькою моральною складовою.
Одним із рішень такої проблеми стане поетапна та послідовна демобілізація. Відсоток новобранців у підрозділах не повинен перевищувати відсоток досвідчених військових, щоб не зірвати планову роботу на передовій. Для цього потрібно вже зараз впровадити механізм, за яким буде можливо почати ротацію окремих бійців на мобілізованих, що вже пройшли навчання та потребують “обкатки” в бою. Таким чином, новобранці матимуть змогу перейняти досвід. Можливо, демобілізованих відпускати теж треба на визначений термін, з подальшим призовом.
Демобілізація обов’язково має бути добровільною. Держава повинна дати можливість продовжувати службу воїнам, які цього бажають та заохочувати їх.
Все це реально. Але треба розуміти, що це велика реформа, до якої треба підійти максимально компетентно.
Ми не росія і мобілізаційний потенціал в нас значно менший. Тому, важливим фактором є вдале реформування мобілізаційних заходів. Свої пропозиції щодо цього я розпишу в наступних публікаціях.