Сьогодні, 24 квітня – День пам’яті жертв геноциду вірмен.
Світ поминає півтора мільйона вбитих, замучених, померлих від голоду людей, єдиною виною яких перед вбивцями була «неправильна» національність і «неправильна» віра. Це було ретельно продумане і планомірне вбивство, що тривало два десятиліття.
24 квітня 1915 року за одну ніч в Османській імперії були арештовані сотні тисяч представників інтелігенції, духовенства, письменники, філософи і художники – ті люди, які були духовними лідерами вірменського народу, ті, хто міг повести за собою. Майже всі вони були вбиті.
Спочатку турецькі загарбники призвали в армію і розстріляли вірменських військових. Після цих двох етапів програми геноциду залишилися жінки, діти, старі люди. Їх насильно вигнали з рідної землі і погнали в пустелю. Більшість переселенців загинули від голоду і хвороб. Майже ніхто не дійшов.
Ті, кому вдалося втекти, розсіялися по чужих країнах і назавжди втратили батьківщину.
Тоді вирувала Перша світова війна і громадськість лише висловила стурбованість.
Вам це щось нагадує ?..
Через чверть століття Гітлер поставив риторичне запитання: «Хто сьогодні пам’ятає знищення вірмен?» Відповіддю став Голокост.
Геноцид вірмен – це не трагедія одного народу. Це страшний і, на жаль, невивчений урок для всього людства. Тому що досі жодна країна і жоден народ не застрахований від повторення трагедії. А останній за часом визнаний ООН геноцид був здійснений зовсім недавно, у 1995 році, через 80 років після трагедії вірменського народу, уже за нашого з вами життя!
Саме тому так важливо визнати на державному рівні геноцид вірмен. Засудити злочин, задекларувати недопустимість «вирішення» таким чином будь-яких конфліктів і суперечок, взяти на себе політичні зобов’язання.
Сьогодні геноцид вірмен визнаний на міжнародному рівні – Радою Європи, Європарламентом, спеціалізованими органами ООН, Всесвітньою радою церков.
Знищення вірмен також офіційно визнали геноцидом та засудили 30 країн, у тому числі й основні країни Євросоюзу, 29 провінцій та регіонів.
У день 100-річчя трагедії, у 2015 року, Папа Римський Франциск відслужив вірменську літургію. «Приховування або заперечення зла подібно до рани, що кровоточить і яку не забинтували», — сказав Папа.
Україна завоювала дорогу в Євросоюз кров’ю Небесної сотні. Першим із загиблих був патріот і син України – вірменин Сергій Нігоян.
Стримуючи агресію на сході, у боротьбі за свою країну – Україну, поклали голови в Збройних силах, Національній гвардії, МВС, добровольчих батальйонах українські вірмени.
Ліна Костенко, легендарна українська поетеса, написала чудові вірші «Цавет Танем», що означає: «Твій біль беру на себе». Давайте і ми візьмемо на себе біль вірменського народу, щоб через пам’ять більше ніколи не повторилася трагедія!
Вшануємо пам’ять загиблих під час геноциду вірмен хвилиною мовчання.
Цавет Танем!
ցավդ տանեմ