Перед Президентом та Урядом стоять два основних завдання від вирішення яких залежить не тільки їх політичне майбутнє, а й, без перебільшення, майбутнє нашої держави. Це питання «про мир» та «про землю». Обидва неоднозначні та викликають палкі суперечки. Якщо перше лежить в політичній площині і обговорення набувають емоційного забарвлення та оціночних суджень, то друге – «про землю», все ж таки, може розглядатися з раціональних позицій економічної доцільності та наслідків. Тому в цій статті зосереджуся саме на другому питанні.
Для початку трохи історії. З 2001 року в Україні діє мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Щороку він продовжується Верховної Радою України ще на один рік. Але новий Уряд заявив про намір провести земельну реформу та відкрити ринок землі. За планом, продаж землі повинен стартувати з 1 жовтня 2020 року. Предметом купівлі-продажу стануть більше 40 млн. га сільськогосподарських земель (72% площі України). Причому, спочатку мова йшла про впровадження доволі ліберальної моделі земельного ринку. Землю могли б купувати не тільки громадяни України, а й українські компанії, в тому числі кінцевими власниками яких є іноземці, особи без громадянства або іноземні компанії. Обмеження були мінімальними і стосувалися дозволених для придбання площ земельних ділянок, розмір яких міг сягати 200 тис. га (для порівняння – це трохи менше, ніж площа Люксембургу, Мальти або половина Андорри). Відповідний урядовий законопроект №2178 був зареєстрований у Верховній Раді України 25 вересня цього року.
Вказаний законопроект викликав велику хвилю суспільного обурення. Причому, обурювались і опозиційні політичні партії, і аграрії. Перші, в основному, намагаються заробити політичний капітал. Їх головною вимогою є або продовження мораторію, або винесення питання продажу землі на всеукраїнський референдум. Останнє, за умови відсутності відповідного Закону виглядає, як мінімум, малореальним.
Що стосується аграріїв, то вони, в переважній більшості, підтримують ідею відкриття ринку землі. Дійсно, складно вести господарство на землі, яка тобі не належить: виникають проблеми з кредитуванням, оформленням договорів оренди, стратегічним плануванням діяльності. Але, не зважаючи на усвідомлення необхідності земельної реформи, питання викликали саме деталі – хто, скільки та на яких умовах отримає право купувати українські землі сільськогосподарського призначення.
Найбільше несприйняття аграріями і не тільки, в Урядовому законопроекті викликала саме норма допуску іноземців на цей ринок. Всі розуміють, що вітчизняні фермери не зможуть конкурувати з іноземними компаніями. Якщо українські агровиробники будуть залучати кредитні кошти на придбання землі під 18 – 20% річних, то ставка по кредитах для іноземців коливається на рівні 2 – 4%. Відчуйте різницю! Причому, ті самі аграрії не проти конкретних фізичних осіб – іноземців, які оселяться на українській землі, куплять її та будуть обробляти. Наприклад, така модель успішно працює у Франції. У нас також є приклади фермерів іноземного походження, які живуть і працюють на українській землі.
Ще одне проблемне питання – кількість землі, яку дозволяється придбати в одні руки. Урядовий законопроект пропонує встановити ліміт на кількість с/г землі, що може належати одній українській фізичній або юридичній особі, на рівні області – не більше 15% її території і не більше 0,5% на рівні країни. Це означає, що легально можна купити 200 тис. га. землі. За середньої розрахункової ціни у 2 тис. дол. США за гектар, для цього буде необхідно 400 млн. дол. Не така вже й велика сума за частину території України для українських і не тільки українських олігархів.
Особисто у мене, окрім вже перелічених, виникають питання чи можна відкривати ринок землі в умовах війни, що продовжується на Донбасі, та як будуть враховані права учасників АТО на отримання земельних ділянок. Також не зрозуміло як буде здійснюватися перевірка осіб, які виявили бажання придбати землю, шляхи походження їх капіталів, а також кінцевих бенефіціарів юридичних осіб.
Є і інші проблемні положення законопроекту, що викликають сумніви не тільки у аграріїв, а й у експертів. Все це відобразилося в акціях протестів, бурхливому обговоренні в ЗМІ та суспільстві, і, врешті-решт, 10 (!) альтернативних законопроектах, які були зареєстровані у ВРУ менш ніж за 2 тижні. Причому, спроба профільного Комітету парламенту розглянути вказані законопроекти про ринок землі, переросла в стихійний мітинг і голова Комітету був змушений закрити засідання.
За останніми даними соціологів 73% громадян виступають проти запровадження в Україні ринку землі і тільки 19% опитаних, підтримують зняття мораторію. З огляду на це, Уряду необхідно дуже обережно підходити до проведення земельної реформи, обрати вірну модель та встановити чіткі правила гри.
Залишається сподіватися, що в Уряді почули думку громадськості. Новий альтернативний законопроект, розроблений фракцією «Слуга народу», №2178-10 від 10.10.2019 був розглянутий профільним Комітетом на ранковому засіданні в п’ятницю, 18 жовтня поточного року. Головні відмінності цього законопроекту від Урядового в тому, що він пропонує ввести заборону на купівлю землі іноземцями до 1 січня 2024 року та зменшує розміри землі, що може належати одній особі, на рівні області до 8%. Але, не зважаючи на певні поступки, текст законопроекту все одно не влаштував опозиційні політичні партії. Вони заблокували трибуну парламенту та домоглися від спікера Верховної Ради України скасування рішення Комітету та повторного розгляду законопроекту. До чого це призведе – подивимося.
Чи потрібен Україні ринок землі?! Моя відповідь – однозначно, так. Тим більше, що де-факто, він існує. За роки дії мораторію на продаж з’явилося безліч схем, які дозволяють, в той чи інший спосіб, передавати право користування землею. Прийшов час навести порядок і у цьому питанні. Але робити це потрібно делікатно і поступово. І обов’язково необхідно враховувати досвід та помилки, що робили наші сусіди – Польща та країни Прибалтики, коли запроваджували у себе ринок землі.
Земля – найцінніший ресурс України, з раціональним використанням якого, можна пов’язувати економічне відродження нашої країни. Тому під час проведення земельної реформи, Уряд не має права на помилку, оскільки вона буде автоматично означати перехід України у розряд країн третього світу, без шансу змінити свій статус.