Тисячоголосим виконання колядки «Нова радість стала», яку заспівали у день святкування Нового року за старим стилем колядницькі гурти, завершився в Харкові традиційний дводенний фестиваль «Вертеп-фест-2018». Кількадесят колективів від Карпат до Донбасу з’їхалися на нього. Організатори запевняють, що були тут і представники окупованого Криму.
– Ще ніколи на Щедрий вечір не збиралася така кількість виконувачів колядок, маланок, щедрівок і, звісно, вертепів-вистав,– запевняє один з організаторів фестивалю Андрій Шейнін.
Розпочався він парадом творчих колективів, які пройшлися центральною вулицею столиці Слобожанщини під звуки військового оркестру, що видував у труби «Нова радість стала», «У Віфлиємі стала новина»… За ним крокували герої вертепів: три царі з дарами, Матір Божа з немовлятком на руках, пастухи, які перші побачили народження Дитяти й привітали його. Ну і, звісно, цар Ірод, якого українці сьогодні порівнюють з Путіним. Одне з гасел ходи : «Від Харкова по Карпати – Україна рідна мати!».
Крім колядників йшли також і щедрувальники з Василем і Маланкою, у яку зазвичай перевдягаються чоловіки. Вдягнені в строї, витягнені з бабусиних скринь, крокували персонажі, котрі, можливо, ходили попід вікнами хат з козою й у дохристиянські часи: міхоноші, лікарі аптекарі, хлопці-стрільці. Коли козу «вбивали», то просили, аби оживити її:
Дайте козі сала, щоб коза брикала,
І цукерок дайте, щоб вона співала…
Найменшим щедрувальникам при цьому голова Харківської ОДА Юлія Світлична роздавала цукерки, дістаючи їх з кошика.
– Фестиваль вертепів є дуже символічним для України,– каже вона.– Різнобарв’я українських традицій можна побачити тут, на Сході. Мета фестивалю – привернути увагу до нашої культурної спадщини, традицій, по-новому подивитися на нашу історію. Харків єднає всіх. Разом ми можемо і святкувати, і працювати, і боронити наші кордони.
У фестивалі взяли участь вертепи традиційні і сучасні, дитячі та дорослі, музичні й драматичні. Однак наголос був саме на традиційний вертеп і традиційний вертепний костюм.
– Аби показати нашу традицію, учасники фестивалю не лише заглядали в бабусині скрині, а й проводили пошукоову роботу, аби відродити традиції,– говорить відома на Харківщині дослідгиця автентичного фольклору, керівник гутру «Муравський шлях» Галина Лук’янець.
Після виступу на майдані своободи, яким завершився парад вертепів, колядники розійшлися по торгових цетрах, навчальних закладах, виставкових залах, дитячих лікарнях, українських храмах. Співали колядки також під відкритим небом — біля пам’ятника Кобзарю, харківської опери, на майданах. Колядували й у харкіському госпіталі, де лежать поранені воїни.
Наступного дня головним майданчиком фестивалю став центральний парк культури й відпочинку Харкова, де виступили колективи з Івано-Франківська, Львова, Попасної… Школярі з Луганщини зізнаються, що перед фестивалем проводили репетиції протягом усіх зимових канікул: обирали костюми, репертуар. Їхній виступ — це була справжня вистава.
– Хто у батьків запитував, хто в інтернеті шукав, хто згадував традиції, – усе це ми зліплювали докупи, щоб вийшло яскраве, красиве дійство,– каже попаснянка Евгенія Стижкова.
У парку в рамках «Вертеп-фесту» пройшов і фестиваль колядницьких та щедрувальницьких колективів Слобожанщини «Святовид». Дитячі й дорослі Гурти з Білєвки, що на Первомайщині, Шарівки, що на Богодухівщині, Лиману та Чемужівки, що на Зміївщині, Малинівки, що на Чугуївщині, а також з Сахновщини, Валківщини, Кегичівщини, Дергачівщини, Водолажчини до присмерку радували співом харків’ян та гостей.
Однак, була тут ложка дьогтю. Вона не тільки в назві парку на честь російського письменника Максима Горького, якого можна вважати натхненником репресій під час яких українських письменників було застрелено в потилицю більше 200. Саме під його гаслом «Если враг не сдается, его уничтожают» вони проходили. Але Горького чомусь не декомунізували. Міська влада насмерть стоїть проти перейменування парку. З іншого боку, в парку культури і відпочинку продовжується винищення усього українського. Тут ви не знайдете не те що написів українською, а українських ознак. Концепція парку така, щоб хохляцьким духом, бачите, не смерділо. Є тут споруди, де проступають східні мотиви, європейські фортеці і замки… Навіть містечка в стилі "дикого заходу". А де українське? А, ні, є… Напис на ресторанчику, де торгують чебуреками "кАзаки" як знущання над хохлами – з трьома комічними персонажами відомого мультика. А довкола в Харкові останнім часом з'явилися мікрорайони новобудов – маркери руцкого мира "Бестуживские сады", "Воробевы горы"… Аби москаль у Харкові почувався як удома.Тільки не кажіть що це випадковість.
Отож виходить, що, з одного боку, ми колядуєимо, відроджуємо традиції, а з іншого, руцкий мир, якого виганяємо у двері, лізе до нас через вікна. Звісно, преться він, напевне, не без мовчазної згоди міських владців.