Соборність – стрижень української державності

Ірина ЄФРЕМОВА

22 січня – по-справжньому символічна дата для України, зрештою, як і вся третя декада першого місяця року. У цей день 1918-ого Центральною Радою УНР було прийнято IV Універсал, що став першим документом, в якому де-юре Україна стала незалежною державою.

Рівно за рік на Софіївському майдані в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР, що став історичним початком об`єднання роздертої на шматки України.

А кінець січня 2014-ого позначився першими жертвами української національної Революції Гідності. Сергій Нігоян та Михайло Жизневський – ці постаті своєю кров`ю скропили українські звитяги за свободу в новітньому літописі.

А далі почалася виснажлива війна з підступним російським агресором і саме вона стала визначати всі подальші події. Двадцяті числа січня 15-ого – українські герої-«кіборги» залишають руїни Донецького аеропорту, що за 242 дні оборони став справжнім символом непоборності українського духу.

Разом всі ці події, в якому б часі вони не відбувалися, містять у собі велике об`єднавче начало для всієї України. Так, українці мають велику чесноту – ми вміємо згуртуватися перед спільною загрозою, але, на жаль, так само стрімко забуваємо про небезпеку і легко марнуємо здобутки, почасти досягнуті великою ціною.  

Сумно, що ми почали звикати до війни, звикати до загрози, яка нікуди не поділася, вона блідою тінню застигла над нашою державою. 100 років тому українські політики власними руками знищили ще зовсім малі паростки незалежної України. Безмежні амбіції, прагнення гетьманувати, через що проґавили ту мить, як чобіт окупанта все далі заглиблювався в українські терена.

Здавалося б, історія мусила нас чомусь навчити. Та де там! Змінюються прізвища, реалії, але сутність частини українського політикуму лишається незмінною. Нестримна жага до влади, пиха та марнославство – це тільки частина загроз, які століття тому призвели до потрапляння України в тенета тоталітарного мороку, і які сьогодні так само нищать нашу державу зсередини, активно допомагаючи ворогові.

Погляньте на ці світлини.

На перших двох – події майже сторічної давнини, там відображено ту мить, коли нарешті Україна стала єдиною. На наступних фото – єдиною стала вся нація. Між цими двома подіями чимала відстань в часі, проте, емоції та духовне піднесення, які вирували поміж людей, повністю тотожні. Наша біда, як тоді, так і тепер, політикани та популісти.

Ми знаємо, до чого вони призвели країну тоді. Не дамо повторитися цьому тепер!

Із Днем Соборності!

Слава Україні!