На полігоні навчального центру Харківського Національного технічного університету «ХПІ» військові вчені факультету військової підготовки продемонстрували сучасну зброю, що значно посилить вогневу потужність наших танків та захистить їх від переносних протитанкових засобів ворога. Міномет, встановлений за баштою броньованої машини, для метання мін використовуватиме не порох, як це було раніше, а газ пропан-бутан, який у мирному житті допомагає господиням готувати наваристий борщ.
–Такій зброї під силу вирішити завдання боротьби з переносними протитанковими засобами при стрільбі на ближні дистанції,– переконаний викладач факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» полковник Сакун.
Як відомо, нинішні протитанкові ракети та реактивні заряди сучасних гранатометів велика загроза танкам, особливо, якщо дати можливість тим, хто їх застосовує, наблизитися на відстань влучної стрільби. У цьому випадку потужна танкова гармата не здатна надійно захистити машину, адже осколково-фугасний снаряд на близькій дистанції часто рикошетить від землі й не вибухає. Прикривати машину вогнем звичайних мінометів з землі небезпечно, адже можна влучити в своїх. От і виникла ідея встановити міномет прямо на танку, позаду башти, який «сипатиме» по навісній траєкторії мінами попереду себе на відстань від 50 до 1,5 км та наводитиме жах на ворожих протитанкістів.
Заряджатиме такий міномет автоматика, наводитиме на ціль вже існуюча система прицілювання танка. Уздрівши ворога, екіпаж заміряє відстань до нього з допомогою традиційного дальноміра, розвертає башту в бік противника, компютер визначає скільки газо-детонуючої суміші потрібно, аби кинути міну на потрібну відстань, і…
Традиційний міномет останні сто з гаком років, відколи винайшли його, для метання снаряду використовує порох, який знаходиться в хвості міни. Аби навести такий міномет на ціль, потрібно крутити одну ручку прицілювання ліворуч чи праворуч, у залежності від того де сидить противник, іншу вгору-вниз, міняючи кут дула по вертикалі, аби міна впала ближче чи далі. Чим ніс міномета задертий вище, тим, звісно, ближче впаде міна. Тепер же, аби снаряд націлити на потрібну відстань, ніяких ручок крутити не потрібно, а варто лише вприснути в газо-детонаційну камеру міномета потрібну порцію пропан-бутану. Чим його більше, тим вибух сильніший, метальна сила зброї більша, отож згідно із законами балістики міна полетить далі, менше суміші – ближче. А наведення в бік ворога вліво чи вправо здійснюється доворотом башти.
За словами полковника Сакуна, для метання 10 мін потрібно всього 50 грамів скрапленого газу й трішки кисню. У боєкомплекті танкового міномета передбачено від 20 до 30 мін, що достатньо, аби створити вогневий шквал. У перспективі ж кисень замінить звичайне стиснуте повітря. Той, хто був присутній на випробуванні новітньої зброї, переконався, що після її пострілу не залишається ні гільз, ні продуктів згорання, ні диму.
В Україні, де високоякісного пороху не виробляють, проблема його заміни на щось інше стоїть дуже гостро. Поки ми використовуємо набої, виготовлені в радянські часи, ще сяк-так викручуємося, а от що робити далі? Харківські вчені пропонують замінювати його газо-детонаційною сумішшю. Звісно, там, де це можливо. Скажімо, в реактивній артилерії без пороху не обійдешся, а от для метання мін — легко. Як це зробити й продемонстрували під Харковом військові вчені Харківського політеху.
Утім, не лише вони ламають над цією проблемою голову. В америках і європах РФії також думають, як замінити порох, котрий має обмежений термін зберігання, ефективність його використання дуже залежить від температури надворі. Газо-детонаційна суміш позбавлена цих недоліків. Головна проблема, за словами начальника кафедри бронетанкового озброєння та військової техніки факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» Костянтина Коритченка, досягти стабільної детонації, тобто аби її сила за однакової кількості суміші кожного разу була однаковою. Полковник, який захистив докторську з цієї теми, стверджує, що їм це вдалося — розрахувати потужність електророзряду. Тепер слово за Урядом та Укроборонпромом, котрі мають підтримати зусилля харківських вчених. Комбати ж танкових підрозділів, яких ознайомили з винаходом, кажуть, що такі міномети для захисту броньованих машин, котрі можуть змінити тактику танкового бою, сьогодні дуже потрібні.