Суцільні заколоти проходять «червоною» стрічкою через всю російську історію. Коли-небудь вони призведуть до перемоги демократії в цій країні, але по сьогодні там все залишається без змін.
На відміну від України, яка після серпневих подій 1991 року скористалася історичним шансом і здобула справжню Незалежність. Проте, за останні 25 років в нашій країні перманентно відбуваються своєрідні подоби ГКЧП. Вони не є буквальним повторенням Державного комітету з надзвичайного стану Янаєва та поплічників, втім, сутність, хоч почасти і завуальована, лишається тією ж – періодично знаходяться сили, які намагаються в той чи інший спосіб під різними приводами здійснити узурпацію влади та унеможливити будь-який демократичний поступ.
На мою думку, перша така спроба відбулася 1996-ого року під час прийняття Конституції. Ми добре пам’ятаємо, як тодішні, так звані, ліві, а насправді – прокремлівські народні депутати намагалися будь що «протягти» до тексту Основного Закону України засадничі принципи часів СРСР. З позиції часу це скидається на тиху спробу «замороження» демократичного розвитку України. На щастя, тоді патріотам у Верховній Раді вистачило мудрості та наснаги і заколотники зазнали поразки.
Наступна спроба стосувалася не стільки намагання відродити «совок», проте, за рівнем зухвалості нічим не поступалася «кращим традиціям» тоталітарної доби. Мова йде про другий тур виборів Президента в 2004 році. Право вибору мільйонів українців мало не було цинічно проігнороване заради амбіцій Януковича вмоститися на президентському кріслі. Таке «гопництво» викликало найпотужніший народний спротив з часу проголошення Незалежності. Тоді спробу захоплення влади злочинним шляхом відвернули, проте, на жаль, надовго закріпити перемогу демократії не вдалося.
Як тільки в 2010-ому Янукович і Ко вдерлися на омріяні місця на політичному Олімпі, одним з перших кроків режиму стало надання Президенту абсолютної влади руками суддів Конституційного Суду. На декілька років Україну вкрив морок «регіонального» свавілля.
Але закони фізики скасувати ще не вдалося нікому – ми стали свідками того, як на практиці спрацював ньютонівський «на кожну дію знайдеться своя протидія». Такою протидією стала українська нація, в якій генетично закладене несприйняття будь-якої форми рабства та поневолення. Україна поборола режим Януковича, але ж не забуваймо, що природа ГКЧП своїм корінням сягає кремлівських мурів, відтак, було цілком прогнозовано, що Росія не залишить нас у спокої: з одного боку – війна і безкінечні провокації, з іншого – власна п’ята колона.
Зрозуміло, що сьогоднішні «ОБозиціонери» прагнуть відновити режим, не гребуючи будь-якими методами, вони додержуються чітких інструкцій з Москви. Але є й інші, хто їм, свідомо чи ні, активно підіграють. Ті, хто на всі заставки називає себе демократом та непохитним поборником європейських цінностей. Саме вони становлять реальну загрозу для України, застосовуючи подвійні стандарти, лукавство і улесливу брехню, вкриту обгорткою красивих фраз «щиросердної правди». Саме з ними ані на мить не можна втрачати пильності.
І все ж, я переконана, Україна обрала для себе демократичних шлях розвитку і територією переможного ГКЧП вже ніколи не буде.
Слава Україні!
P.S. А недолугими новітнім кремлівським і прокремлівським «янаєвими» хочеться нагадати, що будь-які ГКЧП закінчуються неминучим покаранням тих, хто зажадав переписати історію під себе.