Сьогодні ми згадуємо одну з чорних трагічних дат української історії – День депортації кримсько-татарського народу. І це не день в узагальненому сенсі, а саме часо-просторова ознака, коли впродовж однієї доби десятки тисяч родин були жорстоко, з корінням видерті зі своєї предковічної землі.
Літніх жінок, дітей, немічних старих брутально, б’ючи кольбами рушниць та запиленими чоботами, пхали у вагони та відправляли світ за очі, за сотні, тисячі кілометрів від рідних домівок.
Волелюбний народ, сини якого у той час разом з усім цивілізованим світом трощили фашизм, звинуватили у колабораціонізмі, буцімто, вони сприяли ворогу. Тогочасному диктаторові конче необхідно було стерти будь-які прояви непокори на теренах тодішнього Союзу. Незалежні та нескорені кримські татари виразно підпадали під його криваву матрицю. Більше того, вони мусили яскраво ілюструвати: будь-який спротив, ба навіть у зародку, нещадно каратиметься.
Єдиний «злочин» кримських татар полягав у тому, що вони просто хотіли жити на своїй землі так само, як протягом багатьох століть їхні предки. Вони робили випалений сонцем, степовий Крим родючим краєм, де вирувало життя і панував добробут.
В один день кривавий багнет страшною раною, що і дотепер не загоїлась, розірвав серце цього народу… В березні чотирнадцятого страшний молох повернувся на Кримський півострів. І так само, як у 1944-ому, чоботи російський зайд вмить зруйнували ту крихку рівновагу, яка з величезними труднощами почала-була відновлюватись після повернення через не одне десятиліття кримських татар на Батьківщину. Вони прибували майже на пустку, протягом всього часу Незалежності України намагалися відбудувати свій життєвий лад, а сьогодні окупанти перетворюють їхнє життя на пекло.
Я впевнена, цей мужній народ разом з усією Україною гідно пройде і це випробування, позаяк, кримсько-татарські українці протистоять агресії разом з усім цивілізованим світом. Вони зберегли свою мову, культуру, а головне – коріння на чужині, вони витримають і тепер, адже кожен із нас сьогодні пропускає цей біль крізь себе.
Крим завжди був і буде українським. Сьогодні видатні сини кримсько-татарського народу Мустафа Джемільов і Рефат Чубаров є депутатами Верховної Ради України. Вони разом з низкою інших народних депутатів прикладають надзусилля, аби Європа, демократичний світ не на секунду не забували, що Крим і досі знаходиться під російською окупацією.
Донька кримсько-татарського народу, українська співачка Джамала своєю надзворушливою композицією «1944» змусила здригнутися всю Європу. На прикладі своєї власної родини вона донесла трагічні сторінки історії цілого народу. Її проникливий спів викликав шалену істерику в ворожому таборі, на наших очах посіпаки ледь не захлиналися від власної жовчі. Але найголовніше, ця історія торкнулася сердець мільйонів європейців, які і гадки не мали про трагедію травня 1944-ого…
Символічна перемога Джамали, а з нею і всієї України зміцнила нашу віру і додала впевненості у невідворотності звільнення Криму від окупантів.
Сьогодні вся Україна висловлює свою підтримку і солідарність кримським татарами, а заразом згадує всіх, хто став жертвою політичних переслідувань.
Je suis Crimean Tatars!
Слава Україні! Крим – це Україна!