Україна з возу – Європі легше: ментальність як геополітичний чинник  

Чому невисокий рівень життя українці виправдовують менталітетом? Що має змінитися спершу: ми самі – й згодом зросте рівень життя? Чи країна – й з реформами змінимося і ми? Європа, до якої так прагне Україна, потребує не лише певних культурних цінностей, але й результативних економічних та політичних змін. Чи справді Європа звертає увагу на ментальність і як цей виклик приймали прогресивні країни Заходу?

26-річна Ірина Степова працює в мережі салонів краси майстром манікюру. Вже півроку вона живе у польському місті Вроцлав. В її обов’язки входить не лише обслуговування клієнтів, але й навчання нових співробітників справі манікюру. У рідному селищі, що на Дніпропетровщині, дівчина постійної роботи не мала, але й полишати через це батьківщину не збиралася. Переглянути плани на майбутнє змусили бойові дії на сході України.

«Спершу я знайшла роботу для чоловіка. До мешканців села стали надходити повістки з військкомату, і я дуже через це хвилювалася. Тому я почала шукати для нього роботу за кордоном. Був, безперечно, варіант поїхати до Росії, але я вирішила: краще до Польщі. Коли він поїхав, я дуже за нього хвилювалася, через що в мене почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Тому я стала шукати польських роботодавців і собі», – розповідає Ірина.

Нині подружжя орендує однокімнатну квартиру в будинку, на першому поверсі якого працює дівчина. За три місяці їм доведеться переїхати до міста Бельсько-Бяла, що розташоване ближче до українського кордону. Дівчина зізнається, що дуже сумує за рідними, але повертатися на Батьківщину вона не хоче: «Тут я впевнена в завтрашньому дні. Я отримую зарплатню, може, і невелику, але достатню, аби заплатити за квартиру, купити продуктів і ще відкласти певну суму. В Україні я такої можливості не маю».

Ментальність поляків одразу впадає Ірині в очі: на відміну від українців, вони совісніші та навчені до порядку. Чи не на кожному кроці стоять урни, господарі прибирають за собаками, а в громадському транспорті кожен обов’язково платить за проїзд. За півроку перебування у Польщі Ірина жодного разу не зустріла контролера, а «зайців» бачила кілька разів. Зазвичай це були безхатченки. Українку вразило і те, що ялинки продавали в горщиках, а після новорічних свят їх не викидали на смітники, проте акуратно виставляли на вулиці. Після чого проїжджала машина, яка обережно їх збирала і кудись відвозила. Ірина припускає, що їх можуть пересаджувати.

«На мою думку, ментальність багато в чому залежить від рівня життя. Тому нам, українцям, дуже заважає корупція. Увесь час ти комусь маєш щось дати. Не можу сказати, що у Польщі корупції немає взагалі. Мій чоловік стикався із хабарями на роботі. Просто корупція тут на доволі низькому рівні. Нам до такого ще дуже далеко. Ми самі маємо змінитися», – розмірковує дівчина.

На противагу Ірині, її однолітка Наталія Бойко ментальні відмінності не воліє пов’язувати лише з рівнем життя в країні. Дівчина певна: ментально українці поділяються на два геополітичні табори: пост-радянський та проєвропейський. Однак об’єднати їх, на думку Наталі, можна лише за допомогою високого рівня життя в державі. Наталя навчалася на юридичному факультеті одного з університетів Берліна. Згодом вона отримала посаду консультанта з міжнародних проектів в сфері нафти та газу в британській компанії ERM – Environmental Resources Management (управління ресурсами навколишнього середовища – авт.). В Україну дівчина повернулася, проживши в Європі майже три роки. Тут вона, як працівник ERM працювала для компанії “Shell” у проекті газовидобування на Юзівському родовищі.

«Тоді в Україну я приїхала у третій день Майдану. Але після того, як в державі різко змінилася політична ситуація, і я безпосередньо брала в цьому участь, я вирішила знайти можливість реалізувати себе вдома і повернутися до України. Після закінчення проекту я так і зробила», – згадує Наталя.

Нині дівчина працює менеджером реформ енергетики в проектному офісі Національної ради реформ. Певна, Україна інвестиційно дуже приваблива для європейців. Однак у зв’язку з політичною та економічною нестабільністю більшість іноземних інвесторів не поспішатиме з новими проектами в Україні. Відтак, на думку Наталі, треба втілювати реформи, а не говорити про ментальність: «Чим успішнішою буде ставати країна, чим вищим буде рівень соціального забезпечення, чим краще буде функціонувати економіка, чим стабільнішою буде валюта, тим більше людей захочуть жити тут, працювати тут і асоціювати себе з Україною».

На думку соціолога Вікторії Середи, ментальність – термінологія абсолютно штучна. Нею в Україні намагаються пояснити неможливість змін. Зазвичай це поняття використовують історики, досліджуючи закономірність певних історичних феноменів. «Соціологи не працюють з цим терміном. Треба визначати конкретні проблемні зони у функціонуванні держави і вирішувати їх».

Натомість європейськість, про яку в Україні нині говорять все частіше, залишається міфологізованою та ідеалізованою, вважає експерт. У країні не дискутують про те, що передбачає вступ до Європейського Союзу та які це матиме наслідки. Адже на думку Вікторії Середи, ідентичність – це процес, який змінюється та формується. Наразі в країнах Європи існує конфлікт між посиленням націоналізму і спробою максимально відкрити кордони.

«Європа розглядається як щось одне ціле. І її мультикультуралізм нині тестується мігрантами. Тому на останніх виборах, наприклад, у Польщі та Австрії виграли праві націоналістичні партії. І це теж виклик Європі», – розповідає соціолог Вікторія Середа.

Відкритість до інакшості – показник для європейської спільноти. Культурні цінності, які вона пропагує, багато в чому залежать від економічної ситуації в країні. Однак, як зазначає експерт, ці поняття є взаємозалежними, і змінювати їх окремо один від одного не можна.

«Це ніби питання про те, що з’явилося першим: курка чи яйце. Ми не можемо змінити культурні цінності, не змінивши економічну ситуацію, і навпаки. Суспільство має поступово міняти одне й інше. І в цьому для мене є важливим громадський активізм. Наші дослідження показали, що за останні два роки половина українців долучилися до волонтерства. Така тенденція безкорисливої допомоги триває до сьогодні. Це і є та точка, яка буде поступово міняти наше суспільство», – зазначає Вікторія Середа.

Важливий показник для Європейського Союзу – не ментальність, а економіка, стверджує Петер Лухтенберг. 23-річний нідерландець закінчує цього року навчання в одному з університетів Амстердама, тому шукати роботу починає вже сьогодні. На трьох підробітках Петер працює зранку до вечора. На вихідні хлопець зазвичай їздить до німецького міста Дортмунд, де грає його улюблена футбольна команда «Боруссія». Відсутність грошей все частіше стає проблемою для Петера, адже розпочати самостійне життя без фінансів неможливо.

«Європа коштує грошей. У Нідерландах ми платимо великі податки, які потім йдуть до бюджету ЄС. Ці фінанси розподіляються й інвестуються в інші країни, наприклад, до Польщі. За останні десять років ця держава дуже виросла економічно, і для Союзу це важливо. Адже інвестиції окупаються. Ніхто не зважає на ментальність в бюрократичній Європі», – пояснює Петер.

Нині перед петеровою Батьківщиною постає питання подальшої співпраці з українцями. На початку квітня у Нідерландах відбудеться референдум щодо підтримки державою Асоціації ЄС з Україною. Студент вважає, що східного партнера радо зустрінуть в Європі, але наразі все ускладнює війна з Росією та корупція в Україні.

Свого часу нідерландці голосували проти прийняття європейської конституції, тому що не підтримували політику розширення. Східні країни були для них невідомими, а тому існувала певна недовіра. Член Європарламенту Ребекка Хармс зауважує, що нині східний сусід – певний виклик як для України, так і для самої Європи. А тому ці труднощі варто долати спільно.

«Я переконана в тому, що нам потрібні демократичні та стабільні країни по сусідству. Не лише держави, що підписали Угоду про асоціацію з ЄС, але й самі європейські країни повинні мати системи, які базуються на свободі, демократії та верховенстві права. Однак велике питання полягає в тому, як цього досягнути», – пояснює Ребекка Хармс.

Країни пострадянського простору, що вже належать до ЄС, і надалі мають проблеми із стійкістю системи верховенства права. Тому, за словами політика, період вступу до ЄС супроводжується постійною боротьбою за встановлення демократичних структур та незалежних інституцій.

Українка Ірина Степова за три місяці має отримати польську карту тимчасового побиту. Цей документ надає більше прав та можливостей, ніж віза. Відтак дівчина матиме змогу приїжджати в Україну та відвідувати батьків. Ірина зізнається, що її менталітет за час життя в Європі змінитися ще не встиг. Однак дівчина не втрачає надії, що на такі зміни здатна і вона, і ціла країна.