У війні Росії проти України справді з’явилися ознаки нового дипломатичного етапу, однак вони ще не означають, що мирна угода близько. На думку оглядача Bloomberg, найближчі тижні можуть стати вирішальними для того, чи зможе Європа взяти на себе значно більшу роль у підтримці України.
Про це йдеться в колонці Bloomberg.
Автор звертає увагу одразу на кілька факторів: Росія погодилася на новий раунд тристоронніх переговорів в Абу-Дабі, у США формується менш прихильний до Москви Конгрес, втрати російської армії зростають, а українські міста та економіка дедалі сильніше потерпають від війни.
Проте робити з цього висновок, що сторони вже стоять на порозі мирної угоди, було б передчасно.
Переговори почали змінюватися
Однією з головних змін Bloomberg називає дедалі очевидніше визнання Вашингтоном того, що без Європи домовитися про завершення війни буде неможливо.
Президент України Володимир Зеленський, виступаючи в Дубліні напередодні саміту Європейської політичної спільноти, закликав європейців уже в листопаді визначити, хто говоритиме від імені континенту на наступному етапі переговорів.
На думку автора, команда президента США Дональда Трампа нарешті усвідомила, що будь-яка угода та система гарантій безпеки, на яку погодиться Володимир Путін, неминуче зачіпатимуть не лише Україну.
Йдеться також про ширші російські претензії на вплив у Європі та питання післявоєнної архітектури безпеки.
Один із американських переговорників Джаред Кушнер уже визнавав, що процес може бути тривалим. І саме такий сценарій, зазначає Bloomberg, цілком влаштовує Кремль.
Путін змінив тактику, але не мету
Автор вважає, що Путін не відмовився від плану перемоги, а лише змінив спосіб його реалізації.
Поворотним моментом стала війна США з Іраном у лютому, після якої Вашингтон почав швидко витрачати запаси дорогих перехоплювачів Patriot — саме тих ракет, від яких Україна значною мірою залежить у захисті від балістичних ударів.
Росія, за наведеними Bloomberg оцінками, тим часом довела виробництво таких ракет до рекордних темпів — до 200 одиниць на місяць.
Це створило для Москви нову перевагу.
Якщо Україна не може в достатній кількості перехоплювати потужні ракети, Росії вже не обов’язково досягати великого прориву на фронті, щоб посилювати тиск на Київ.
Ставка — на руйнування економіки
Bloomberg пише, що нинішня російська стратегія дедалі більше спрямована на знищення української інфраструктури та економічного потенціалу.
Розрахунок Москви полягає в тому, що масштабні руйнування зрештою примусять Україну погодитися на угоду на російських умовах.
У такій ситуації переговори в Абу-Дабі теж можуть бути вигідними Кремлю.
Поки сторони обговорюють обміни полоненими, заходи деескалації та майбутню систему безпеки, Росія отримує можливість продовжувати кампанію ударів без різкого посилення міжнародного тиску.
Україна в цих умовах, на думку автора, робить усе, що може. Але дедалі більше її майбутнє залежить від того, наскільки рішуче діятиме Європа.
Україні наступного року бракуватиме €70 млрд
Перше питання — гроші.
За словами президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, дефіцит бюджету України наступного року становитиме близько €70 млрд.
Основну частину цих коштів, імовірно, доведеться забезпечувати Європі.
Лідери ЄС обговорюють ще один кредит приблизно на €45 млрд, який має закрити більшу частину розриву.
Проте політично такі рішення стають дедалі складнішими.
Саме тому Кремль, за оцінкою Bloomberg, вважає, що час працює на нього.
Автор окремо згадує погрозу канцлера Німеччини Фрідріха Мерца заблокувати бюджет ЄС разом із десятками мільярдів євро фінансування, від якого залежать і держави, чиї уряди займають значно більш прихильну до Москви позицію.
На думку Bloomberg, саме жорсткі політичні кроки такого рівня зараз і потрібні.
Заморожені російські активи мають працювати на Україну
Другий напрям — російські активи, заморожені в Європі.
Автор вважає, що Німеччина та інші держави повинні спільно домагатися їхнього переміщення з Бельгії, яка досі блокує ширше використання цих коштів через побоювання можливої відповіді Москви.
Заморожені активи, на думку оглядача, потрібно використовувати як основу для нових кредитів Україні.
Такий підхід Bloomberg називає не лише політично, а й морально виправданим, адже альтернативою стане фінансування наслідків російських руйнувань коштом європейських платників податків.
Найгостріша проблема — протиповітряна оборона
Третє питання — ППО.
Європа разом з Україною намагається розвивати власні засоби протиповітряної оборони, а також очікує на нові системи Patriot.
Але це потребує часу.
До того моменту, вважає автор Bloomberg, захист українських міст значною мірою залежить від здатності знищувати російські ракетні пускові установки та виробничі потужності.
Україна вже намагається робити це за допомогою далекобійних безпілотників.
Проте російські об’єкти мають потужну систему захисту, тому Києву потрібна додаткова допомога — як відкрита, так і прихована.
Автор підкреслює, що таку підтримку не слід розглядати як пряме вступлення Європи у війну з Росією. Йдеться про допомогу Україні в самообороні.
Європі потрібна людина, яка говоритиме від її імені
Четверта проблема — відсутність одного впізнаваного і впливового представника Європи на переговорах.
На це вже звертала увагу прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні.
На думку автора Bloomberg, нинішня ситуація, коли різні європейські лідери по черзі намагаються говорити від імені континенту, виглядає непереконливо.
Створення колективного представництва на кшталт “трійки” теж може не дати потрібного результату.
Проблема, зазначає Bloomberg, полягає в тому, що ні Путін, ні Трамп не сприймають складні багаторівневі європейські структури як сильного співрозмовника.
Чому це не мають бути керівники інституцій ЄС
На думку автора, представляти Європу на таких переговорах не повинні ані Урсула фон дер Ляєн, ані президент Європейської ради Антоніу Кошта.
Причина не лише у ставленні до них Москви та Вашингтона.
Інституції ЄС представляють Європейський Союз, але не охоплюють усіх ключових гравців європейської безпеки, насамперед Велику Британію.
Тому роль головного переговорника, вважає Bloomberg, повинен отримати чинний європейський лідер із достатньою політичною вагою.
Чому відпадають Франція, Німеччина та Британія
При цьому представник однієї з трьох найбільших європейських держав може виявитися не найкращим вибором.
У Франції політична ситуація може різко змінитися після майбутніх президентських виборів, де значні позиції має Марін Ле Пен.
Фрідріх Мерц, на думку автора, міг би добре впоратися з такою роллю, але його внутрішньополітичні позиції в Німеччині недостатньо сильні.
Британському політику Енді Бернему, своєю чергою, бракує досвіду у зовнішній політиці.
Мелоні, Фредеріксен чи Стубб
Bloomberg називає одразу кількох можливих кандидатів.
Серед них — прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, яка, за оцінкою автора, продемонструвала політичну жорсткість та ефективність на посаді.
Ще одна кандидатка — прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен.
Данія активно підтримувала Україну, зокрема брала участь у відбудові Миколаєва та створила Український фонд, через який закуповується зброя безпосередньо в українських виробників для передачі на фронт.
Цю модель згодом почали використовувати й інші країни-донори.
Водночас найбільш очевидним кандидатом автор називає президента Фінляндії Александра Стубба.
Фінляндія має тривалу історію відносин із Росією, спільний кордон і значний військовий потенціал.
Окремою перевагою Стубба є його особистий контакт із Дональдом Трампом.
У Європи залишилося небагато часу
На думку автора Bloomberg, зрештою не так важливо, хто саме з потенційних кандидатів отримає цю роль.
Значно важливіше — зробити вибір швидко.
Європі потрібно найближчими тижнями одночасно вирішити питання фінансування України, використання російських активів, посилення протиповітряної оборони та власного представництва на переговорах.
Причина проста: ситуація України стає дедалі складнішою.
І разом із нею, підсумовує Bloomberg, дедалі більше ризиків виникає вже не лише для самої України, а й для всієї системи європейської безпеки.
Раніше The Wall Street Journal писала, що з чотирьох основних сценаріїв Володимира Путіна щодо перемоги над Україною два вже не спрацювали, а Кремль тепер робить ставку на економічне виснаження України та ослаблення підтримки з боку Європи.
