Україна у 2026 році майже нівелювала територіальні здобутки російської армії та завдала серйозного удару по нафтовій інфраструктурі РФ, однак подальший перебіг війни може визначити позиція Вашингтона. У колонці The New York Times стверджується, що останні рішення Дональда Трампа — від закупівлі російського дизельного пального до тиску на Київ через удари по НПЗ і обмежень військових систем — дають Володимиру Путіну шанс, якого Росія не змогла здобути на полі бою.
Про це йдеться в авторській колонці The New York Times.
Автор матеріалу вважає, що ключовим моментом стала заява Трампа 9 жовтня про домовленість США купувати російське дизельне пальне. За наведеними в колонці оцінками, обсяг угоди недостатній, щоб істотно вплинути на величезний американський ринок дизеля, однак потенційно може принести Росії близько $4 млрд.
На думку автора, ще важливішими стали події, що відбулися після цього.
Від дизельної угоди до “енергетичного перемир’я”
У неділю Трамп заявив, що Росія та Україна нібито погодилися на “енергетичне перемир’я”.
При цьому, як наголошує автор NYT, формальної домовленості на той момент не існувало. Україна на кілька днів призупинила удари по російських енергетичних об’єктах, тоді як Росія продовжила атакувати українську енергетичну інфраструктуру.
За словами Володимира Зеленського, США також погрожували обмежити передачу Україні розвідувальної інформації.
Автор колонки звертає увагу, що перед паузою Україна проводила результативну кампанію ударів по російській нафтовій галузі, яка створювала проблеми для виробництва та постачання пального всередині РФ.
Після оголошеної Трампом паузи російські удари по українській енергетиці продовжилися. У матеріалі згадуються атаки по енергетичних об’єктах в Ізюмі та Києві, зокрема по київській ТЕЦ-4.
Москва також відкинула пропозицію Києва про більш тривале припинення вогню.
Україна залишилася без звичних попереджень про балістику
Окрему увагу в колонці приділено проблемам із попередженнями про запуски російських балістичних ракет.
Після ударів по Києву Зеленський заявляв, що Україна не отримала звичних попереджень від партнерів.
Адміністрація Трампа наполягала, що обмін розвідданими продовжується. Те саме заявляв і міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Водночас співрозмовник Politico, якого цитує NYT, розповідав, що українській стороні відсутність попередження пояснили погодними умовами. У Києві таке пояснення, за його словами, визнали непереконливим.
Наступним ударом стало обмеження Starshield
Ще одним фактором стало обмеження Starshield — військової версії супутникової системи, яку фінансує Пентагон.
Система почала втрачати зв’язок на об’єктах, що рухалися з високою швидкістю. Це ускладнило використання Starshield українськими безпілотниками.
Автор NYT розглядає ці події разом — проблеми з розвідданими, обмеження Starshield і тиск через удари по російських НПЗ — як сигнал про зростання залежності України від політичних рішень Вашингтона.
Російський наступ майже зупинився
Значна частина матеріалу присвячена ситуації безпосередньо на полі бою.
Автор нагадує, що Росія починала повномасштабне вторгнення зі спроби швидко захопити Київ, але цей план провалився. Після цього Москва перейшла до війни на виснаження, намагаючись використати перевагу в чисельності та промислових ресурсах.
Протягом певного часу ця стратегія приносила російській армії повільні територіальні здобутки.
Однак, як зазначається в колонці, ситуацію значною мірою змінило масове застосування Україною безпілотників.
Автор посилається на дані Інституту вивчення війни, за якими у 2026 році Україна повернула значні території та практично нівелювала російські здобутки за рік.
За оцінкою ISW, наведеною в матеріалі, чистий приріст територій під контролем російських військ у 2026 році становить лише близько 100 квадратних кілометрів.
Водночас українські контратаки, за цими даними, дозволили повернути щонайменше 1046 квадратних кілометрів.
“Літній наступ Росії провалився”, — цитує автор Інститут вивчення війни, додаючи, що там також очікували невдачі російського осіннього наступу.
“Україна забирає у Росії пальне”
Колишній директор ЦРУ та командувач американських сил в Іраку генерал Девід Петреус в інтерв’ю автору NYT окремо відзначив українські удари в глибокому тилу Росії.
“Україна забирає у неї пальне”, — сказав Петреус.
Він звернув увагу на те, що Росія залишається одним із найбільших виробників нафти у світі, але росіянам дедалі складніше знаходити бензин.
Петреус також заявив, що українська кампанія завдала значної шкоди російським можливостям у Чорному морі та серйозно ускладнила забезпечення окупованого Криму паливом та іншими товарами.
У колонці стверджується, що Україна одночасно створила потужну власну оборонну промисловість, яка виробляє мільйони дронів, а також власні крилаті та балістичні ракети.
Але без Заходу Україна залишається вразливою
Попри успіхи, автор NYT наголошує на головній слабкості України — залежності від західної підтримки.
Києву потрібні американські системи та ракети-перехоплювачі для боротьби з російською балістикою, розвідувальна інформація США та озброєння, яке Україна купує за європейські кошти.
Саме припинення або істотне скорочення цієї підтримки, на думку автора колонки, може дати Росії можливість змінити ситуацію на свою користь.
“Заберіть цю підтримку — і Росія отримає шанс виграти війну”, — пише автор, називаючи це, можливо, останньою реальною надією Путіна без проведення повної мобілізації в РФ.
Москва одночасно тисне на Європу
У матеріалі також розглядаються російські операції в так званій “сірій зоні” проти європейських держав.
Автор посилається на доповідь Ради з міжнародних відносин, у якій згадуються десятки диверсій, пов’язаних із Росією, а також інциденти з безпілотниками, пошкодженням енергетичних та телекомунікаційних кабелів.
За наведеними в матеріалі даними International Center for Counterterrorism і Globsec, з лютого 2022-го до лютого 2026 року в Європі зафіксували 151 підтверджений випадок промислових диверсій, організацію яких пов’язували з Росією.
Петреус назвав такі дії “зондами”, покликаними залякувати союзників, перевіряти межі їхньої реакції та ускладнювати постачання допомоги Україні.
За його словами, Москва також прагне послабити уряди країн, які найбільш активно підтримують Київ.
Автор NYT бачить у діях Трампа реалізацію російської стратегії
Головний висновок колонки полягає в тому, що Москва може спробувати досягти політичними методами того, чого їй не вдалося досягти військовими.
Автор вважає, що Путін прагне одночасно посварити Вашингтон із Києвом та послабити підтримку України в Європі.
У цьому контексті він розглядає російську дизельну угоду зі США як інструмент, за допомогою якого Москва може покращити відносини з адміністрацією Трампа.
У колонці також згадуються переговори щодо інших нафтових угод, які, за попередніми матеріалами The New York Times, могли б принести вигоду бізнесменам із Близького Сходу, пов’язаним із американськими переговорниками Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером.
NYT згадало перший імпічмент Трампа
Автор також пов’язує нинішні відносини Трампа з Україною з подіями 2019 року, які призвели до першого імпічменту американського президента.
Тоді Трамп під час телефонної розмови із Зеленським не лише просив розслідувати діяльність родини Джо Байдена, а й згадував теорію про сервер CrowdStrike.
Автор нагадує, що йшлося про спростовану теорію, згідно з якою у вибори США 2016 року втручалася Україна, а не Росія.
На думку автора колонки, давнє негативне ставлення Трампа до України створює для Кремля додаткові можливості впливати на політику Вашингтона.
Головний ризик для України
У матеріалі підкреслюється, що нинішня ситуація принципово відрізняється від тієї, в якій Росія могла розраховувати перемогти Україну виключно завдяки перевазі на полі бою.
Українська армія змогла стримати російські наступи, значно розширила застосування дронів, завдала ударів по російській нафтовій інфраструктурі та наростила власне виробництво озброєнь.
Тому, за логікою автора NYT, вирішальною для Москви може стати не військова, а політична перемога — скорочення західної підтримки України.
Якщо США віддаляться від Києва, а Росії одночасно вдасться залякати або розколоти європейських союзників, Україна може опинитися без підтримки, від якої досі залежить її здатність протистояти російським ракетним атакам і вести тривалу війну.
Саме цей сценарій автор The New York Times називає найбільшою небезпекою нинішнього моменту.
Раніше “Головне в Україні” повідомляло, що Дональд Трамп заявив, що не є “великим прихильником” Володимира Зеленського та вважає його складнішим партнером для переговорів, ніж Володимира Путіна. Президент США також розкритикував відновлення українських ударів по російських нафтопереробних заводах.
