Михайло Федоров, мабуть, є найяскравішою політичною постаттю, яку в Україні сформувало російське вторгнення. Він розумний, молодий, досі не заплямований жодним корупційним скандалом і стоїть за двома трансформаціями, що виявилися критично важливими для виживання його країни: війною дронів і цифровим урядуванням. І все ж його вимога цього тижня провести президентські вибори під час війни була безрозсудною і помилковою.
Про це пише колумніст Bloomberg Марк Чемпіон.
Федоров, звільнення якого з посади міністра оборони 15 липня спричинило вуличні протести, у вівторок увечері оприлюднив відеозвернення, яке стало, мабуть, одним із найсильніших висловлювань про те, за що борються українці. Варто подивитися те, що фактично є дев’ятихвилинним стартом президентської кампанії Федорова, адже він дуже точно формулює, що змусило так багато українців ризикувати всім, чинячи опір не лише російській окупації, а й власним клептократичним лідерам, коли ті загрожували демократичному майбутньому країни.
Якщо розглядати окремо, майже кожен аргумент Федорова є очевидно правильним. Володимира Зеленського обрали президентом у 2019 році, тож його п’ятирічний термін сплив два роки тому, і демократії пішло б на користь, якби він раніше, а не пізніше, знову постав перед судом виборців. І хоча Конституція забороняє проводити голосування під час воєнного стану, Федоров має рацію в тому, що конфлікт із Росією може тривати ще багато років, створюючи неминучі питання політичної підзвітності.
Інші аргументи так само переконливі. Наприклад, що Росії не можна дозволяти диктувати, коли Україні проводити вибори. Або що українці воюють, бо хочуть, щоб їхня країна залишалася вільною європейською державою. Так само слушним є твердження, що «демократія — не розкіш мирного часу», і що під час війни неприйнятними є як корупція, так і призначення та звільнення ключових кадрів з міркувань лояльності, а не професійних якостей.
Усе це правда, і Зеленському є на що відповідати за кожним із цих пунктів. Це знову підкреслили події середи вранці, коли антикорупційні слідчі провели обшуки в будинку заступниці керівника його адміністрації Ірини Мудрої. Однак коли Федоров каже, що складнощі проведення голосування під час війни можна подолати, або натякає, що вибори стали б викликом Москві, він помиляється і, безумовно, сам це розуміє.
Можливо, давні логістичні перешкоди для проведення загального й достатньо надійного голосування, якому довірятимуть, можна було б подолати. Не виключено, що за належної підготовки приблизно 10 мільйонам українців, які були змушені залишити свої домівки, можна було б забезпечити безпечний і безвідмовний спосіб голосування через застосунок «Дія», який Федоров розробляв як міністр цифрової трансформації — цю посаду він обіймав із 2019 року до минулого року. Можливо, можна було б також вирішити проблему участі в надійному таємному голосуванні десятків тисяч військових на передовій, не наражаючи на небезпеку їхні життя чи обороноздатність України. Можливо.
Але без широкої співпраці з боку Москви неможливо уявити безпечні й змістовні вибори в районах, які перебувають у зоні досяжності плануючих бомб із фронту. А тепер, коли Росія майже щодня завдає масованих ударів по всій території України, а в Києва вичерпалися перехоплювачі для знищення найпотужніших балістичних ракет, уже сама думка про скупчення цивільних біля виборчих дільниць мала б покласти край усім дискусіям.
Більше того, проведення виборів під час війни не стало б викликом Володимиру Путіну. Воно стало б відповіддю на його молитви. Російський лідер роками закликає до виборів в Україні. Його мета — посіяти сумніви щодо легітимності Зеленського як партнера по переговорах, а також розділити й дестабілізувати країну, на яку він напав, через неминучу політичну поляризацію, яку спричинило б таке голосування.
Україна не може дозволити собі такі відволікання. Через нестачу протиракетної оборони на неї чекає найжорстокіша зима за весь час війни. Підготовка до цього виклику тепер має стати головним завданням країни, і більшість українців це розуміє. Усередині України немає масового запиту на вибори — він є лише в Кремлі та серед популістських політиків і інфлюенсерів на Заході, які люблять повторювати його пропаганду. Крім того, хоча Федоров посідає високі позиції серед українських політиків за рівнем довіри, до регулярних опитувань електоральних уподобань його почали включати лише в липні, і йому ще далеко до того, щоб перемогти Зеленського.
Усе це може швидко змінитися після настання миру, коли популярність президента воєнного часу, ймовірно, різко впаде. Це може пояснювати, чому Зеленський заявив, що щойно буде встановлено режим припинення вогню, він оголосить президентські вибори одночасно з референдумом щодо мирної угоди. Це пропозиція, продиктована власними інтересами, але дотримання Конституції України і очікування припинення бомбардувань перед спробою провести загальнонаціональні вибори — єдиний розсудливий вибір.
Зеленський припустився помилки, звільнивши Федорова. Короткий, лише шестимісячний термін молодшого політика на посаді міністра оборони відзначився покращенням результатів на полі бою, водночас супроводжуючись значними суперечностями щодо стратегії з вищим українським військовим командуванням. Йому запропонували повернутися до уряду з нечітко визначеним новим портфелем, але шкоди вже було завдано.
Та сама воєнна необхідність, яка робить заклик Федорова до виборів настільки хибним, водночас означає, що Зеленському слід знайти спосіб повернути його до уряду — навіть знову на посаду міністра оборони — і відкласти власні політичні інтереси попри те, що президентські амбіції його суперника тепер стали публічними. Поки країна перебуває у стані війни, було б непростимо цього не зробити. Федоров довів, що він ефективний, інноваційний, не заплямований скандалами і має довіру суспільства. Таке поєднання рідкісне в Україні — та, зрештою, й будь-де.
