Ситуація, коли до совісті закликають люди, які демонструють її повну відсутність, виглядає вкрай цинічно. Але це – реалії українського політикуму сьогодні.
Якщо є бажання дійсно дізнатися істину, то для цього є достатньо ефективних, дієвих інструментів. Якщо ж головна мета – просто розкачувати ситуацію, то шукаються приводи.
Усі звинувачення пана Гордієнка є об’єктом прискіпливої уваги Генеральної прокуратури. Безумовно, якщо буде доведено причетність будь-кого з діючого Уряду до корупційних дій, винний понесе покарання. Воно буде невідворотнім, незалежно від прізвища, партійної квоти або займаної посади.
Але ж ні. Частина депутатів безапеляційно вимагає створення тимчасової слідчої комісії в стінах Парламенту. Більше того, поведінка та голосні заяви цих «борців з корупцією» дають усі підстави зробити висновок, що вони від самого початку налаштовані необ`єктивно. А інакше як пояснити таку сліпу віру на слово все тому ж відстороненому, а вже й звільненому з посади, екс-голові Держфінінспекції?!
Цим людям і непотрібні докази, бо їхня мета в іншому – банально дестабілізувати ситуацію в Україні та очистити Кабінет Міністрів від людей, які готові працювати, проводити реформи, часто достатньо непопулярні, ризикуючи власним політичним майбутнім, але реалізовувати зміни, яких так потребує суспільство.
Пояснень такої поведінки окремих народних депутатів, до речі, може бути декілька, проте, кожне з них характеризує цих політиків, м’яко кажучи, далеко не як патріотів та державних діячів.
По-перше, мотивом дій, направлених на дестабілізацію ситуації, може бути бажання цих людей, які не отримали достатньої підтримки з боку українців, аби зайняти місця в Уряді, такими нехитрими маніпуляціями таки отримати омріяне крісло.
Інший варіант – видати бажане за дійсне. Тобто, зрозуміло, що величезні порушення в Кабінеті Міністрів дійсно мали місце. Проте, для того, аби мати докази, який саме склад Уряду та хто особисто з міністрів брав участь у корупційних схемах, необхідно дочекатися результатів розслідування відповідних правоохоронних органів. А по деяких з екс-міністрів – однопартійців сьогоднішніх блокуючих вже сьогодні є певні запитання у Міністерства внутрішніх справ. Тож декому дуже не хочеться об’єктивного розслідування, аби не стали відомими певні подробиці діяльності окремих чиновників на посадах.
Пояснення, яке є, мабуть, найбільш логічним – керування діями цієї групи депутатів з Білокам’яної. Адже тільки у найбільш наївних ще, можливо, залишилися сумніви, що нестабільність України – мета Росії. А як називаються люди, які діють в інтересах країни-агресора проти своєї держави в умовах війни, думаю навіть озвучувати не потрібно…
Є, звичайно, ще одне пояснення – ці люди просто помиляються, бо їм не вистачає розуму та досвіду адекватно сприймати ситуацію, але в це якось віриться важко…
Дуже хочеться сподіватися, що ця група депутатів згадає, за яких умов вони стали парламентарями, який час зараз переживає наша країна, і врешті-решт розпочне працювати задля України, а не всупереч державним інтересам. Адже у Верховної Ради України ще дуже багато невідкладних завдань і ми не маємо права марно витрачати жодної хвилини.
Слава Україні!