Усі ми у будь-якому віці залишаємося трохи дітьми. Усі ми іноді віримо у дива. Усім нам хочеться, аби ситуацію можна було змінити, лише змахнувши чарівною паличкою. Та, на жаль, це неможливо…
Усі українці-патріоти, які, або брали участь в Майдані, або, наскільки могли, підтримували його, мріяли, аби наша держава кардинально змінилася, аби система, так старанно вибудувана режимом Януковича, моментально раз і назавжди відійшла в історію. Саме за це і боролися, до цього йшли, платили за це часом надвелику ціну…
Але в тому-то й річ, що, змусивши Януковича накивати п`ятами з країни, повністю зламати систему миттєво не встигли – хазяїн Віктора Федоровича розпочав війну з Україною на інших фронтах.
І ось ці «уламки режиму» українського диктатора, трохи оклигавши, вишикувалися п`ятою колоною і почали підривати Україну зсередини. Це люди, для яких немає Батьківщини, немає честі, гідності, але вони прекрасно розуміють власний добробут, оце основний критерій, за яким визначається, що є добре, а що – погано.
Боротьба з корупцією, люстрація, незалежність від Росії, європейський вектор розвитку – для них це погано, адже в таких умовах дуже важко з неймовірною швидкістю збільшувати свої власні статки. Тож для них гідне життя українців – ворог і вони намагаються, як тільки можна, розкачати ситуацію, аби не допустити цього.
І безсумнівно будуть продовжувати. В той же час, головне наше завдання – не піддаватися на провокації, не чубитися та не давати їм додаткових приводів для зловтішання.
Рідних братів та сестер батьки змалечку навчають: ніколи «не виносити» сміття з хати, коли ніхто не бачить – з`ясовуйте стосунки, як вважаєте за потрібне, проте при чужих людях ви маєте бути єдиним цілим. Те саме стосується і українців (п`яту колонну не рахуємо) – так, у нас ще більш, ніж достатньо питань і проблем, нам ще є багато над чим працювати, але для того, аби досягти наших спільних цілей, за які стояв Майдан, нам треба навчитися чути один одного, домовлятися і шукати компроміси.
Це єдиний шлях до успіху, це наш єдиний шанс і ми не можемо ним не скористатися – занадто багато крові було пролито, аби Україна, немов той Фенікс, відродилася з попелу.Тим більше, в умовах, коли війна йде на двох фронтах: ззовні Росія «Градами» сипле, зсередини вчорашні регіонали влаштовують провокації, не можна демонструвати розбрат, наша сила лише в єдності.
Пам`ятаєте, як на Майдані: Одна – єдина – соборна – Україна!!!
Нам усім треба лише не забувати цей девіз Майдану і ми зможемо пережити усі труднощі і здолати будь-якого ворога…
Завтра від Вінниці до Донбасу по всіх містах України на Майдани вийдуть люди, аби привітати наших захисників, наших патріотів, які ризикують життям кожної секунди, щоб захистити нашу Батьківщину та кожного з нас.
Вийдуть і в моєму рідному Харкові, де вживалася величезна кількість заходів для того, аби і в нашому місті створити, так звану, народну республіку, по прикладу сумнозвісних ДНР та ЛНР, але перша столиця вистояла, довела, що жителі бачать себе лише частиною сильної, єдиної України.
Уся Україна має об`єднатися проти спільної біди, продемонструвати єдність, лише тоді наші вороги на всіх фронтах зрозуміють, що у них немає жодних шансів.
Слава Україні!