Цей радіолокаційний підрозділ окопався край нескошеного соняшникового поля: кілька зедених кунгів, РЛС, намети, польова кухня і, звісно, бійці. Все це продувається наскрізь вітром і пропікається осіннім сонцем.
Зараз, на початку вересня, спека за 30 градусів достає вдень, а вночі в намети забирається холоднеча. Для хлопців з Львівщини, які з’явилися на північному сході Харківщини для посилення повітряного захисту кордону, такі перепади температури в цю пору року незвичні.
У Прикарпатті клімат м’якший, ніж у сухому степу північного сходу Харківщини, але військових не запитують, де їм виконувати свій обов’язок. Бо хто, як не вони повинні стояти тут посеред поля й прикривати кордон з повітря. Якщо вірити тому, що пишуть, то Росія вже намірилася наносити авіаційні удари навіть по центру України. Буде це чи ні, один дідько знає, однак, кажуть, як хочеш миру, готуйся до війни.
Раніше ми наївно готувалися лише до миру і за словами майора Зюбіна, цей пацифізм довів нашу протиповітряну оборону до того, що в радіолокаційному полі країни були величезні дірки.
Особливо на кордоні з Росією, яка набивалася нам у старші брати. Тобто, якби якийсь літак захотів залетіти до нас з РФ через цю дірку в небі, то його ніхто не помітив би. Були колись зенітно-ракетні полки “Луганськ”, “Маріуполь”, група дивізіонів “Світлогорськ”, зенітно-ракетна бригада “Запоріжжя”… Їх скоротили, радіолокаційні станції порізали на металобрухт, звільнили офіцерів, які почасти пішли в запас без квартир. Словом, зруйнувуали все до щету й тепер намагаємося будувати протиповітряну оборону заново.
Якщо вірити словам майора Зюбіна зараз ті дірки залатали. Скажімо ця станція, де ми побували, може далеко заглянути вглиб російської території. Радіолокаційне поле посилили навіть зразками техніки 2013 року, що надійшла прямо з заводів. Звісно, потрібно було би ешелонувати цю оборону для покращення її ефективності, подбати не лише про радіолокаційний та зенітно-ракетний захист об’єктів, який за словами офіцера, у нас на більше-менш нормальному рівні, а й про зональну оборону повітряного кордону. Утім, головне, стверджує пан Зюбін, що вдалося налагодити радіолокаційну розвідку без “дірок”. Чому важливо? А тому, що ракета не полетить куди треба, якщо ця розвідка не знайде ворожий літак і не наведе на нього засіб знищення.
Гірше із захистом неба над Донбасом, де навмисне мінометним вогнем росіян знищено підрозділи радіорозвідки. З дальніх станцій можна побачити ворожі літаки, але лише на значних висотах. Це пов’язано з тим, що земля кругла, отож на малих висотах російські літаки ховаються за горизонт. Щоправда, під час недавніх військових навчань українська ППО бачила армади літаків воронезької та інших авіаційних груп, які курсували вздовж кордону.
– Росія безперечно понесе втрати, якщо вторгнеться в наш повітряний простір,- заспокоює майор Зюбін, коли я запитую його про надійність захисту неба над Слобожанщиною. – Потрібна лише своєчасна команда.
Власне, для цього й стоять ці хлопці з Львівщини та інших областей України тут, посеред соняшникових полів сходу, здовж українсько-російського кордону, латаючи радіолокаційні дірки.
І, як кажуть, стійко переносять тягар військової служби. І не лише холод і вітер. За водою львів’яни ходять у сусіднє село. Мобільні телефони можна зарядити також лише там, адже електрогенератор обслуговує тільки військову техніку. У час, який в армії відводиться на дозвілля, грають у карти, бо інших розваг не мають, адже довкола ні живої душі.
– Дивитися на ті карти не можемо,- зізнаються вартові українського неба.
Звісно, що вони були дуже раді, коли з програмою “Україна незалежна” до них приїхали артисти з харківського концертно-продюсерського центру “Зірковий Олімп”, яким керує музичний продюсер Олександр Балабай та його дружина і співачка Ірина.
Пісні Ірини не раз звучали “на біс”. До речі, деякі з цих творів транслює національне радіо. Їх донька Анна Балабай також не лише співала пісні, а й диригувала хоровим колективом “Дружба”, який складається з харків’ян різних професій.
Звучала українська класика, естрадні шлягери та авторські композиції Ірини Балабай. Майбутній лікар Юрій Голованьов зачепив серце “Чорнобривцями”, яких насіяла мати. Ну і як було авоїнам не станцювати з дівчатами з шоу-центру.
Закінчився концерт “Молитвою за Україну”. Звісно, що без харківського автомайдану, його координаційної ради, які допомогли артистам транспортом, ця поїздка до вартових неба не відбулась би.
Приїхали вони не з пустими руками, а привезли цигарки, каву, чай, солодощі, воду… До речі, львів’яни поділилися гостинцями з підрозділом башкирівської механізованої бригади, де служать переважно східняки.
