Слобожани відсвяткували Водохреща: священики освячували джерела, річки та озера, миряни купалися в ополонках, вирубаних у кризі у вигляді хреста.
Сотні знімків, зроблених телефонами й фотоапаратами за нинішньою заведенцією, виставляли в Інтернеті. При тому коментатори, розглядаючи світлини, підмічали таку деталь: парафіяни занурюються у крижану воду, сподіваючись таким чином зміцнити здоров’я, а священиків, які б купалися у воді, не видно. Однак, мені поталанило, бо вдалося зупинити мить, коли згідно з українською традицією священик тричі з голово пірнув у воду, перед тим кожного разу хрестячись. Ним виявився настоятель храму з села Лиман, що на Зміївщині, отець Юрій. Колись його громада належала до УАПЦ, а тепер переходить в ПЦУ, тобто новостворену канонічну Православну церкву України.
Зроблено світлину на Зміївщині в селі Височинівка, що розпростерлося на річці Мжа, яку оспівав у своїй повісті Майк Йогансен. Назва її за однією з легенд походить від мажі, тобто гарби, якою їздили Муравським шляхом до Криму чумаки за сіллю. Одна така навантажена мажа нібито поламалася десь тут недалеко біля броду, біля якого купалися нинішнього свята височани.
До ополонки їх прийшло з півсотні. Винирювали з води, споживали куліш і чай з цілющих трав у наметах, які придбав за власний кошт місцевий священик Микола Кривоніс.
Панотець стверджує: він нащадок войовничих шотландців, з яких походить відомий вояка, котрий став легендарним полковником війська гетьмана Богдана Хмельницького. Пан Микола служить Богові ось вже 35 років, а до того був інженером компанії XEROX (Ксерокс), що першою придумала копіювальні машини.
В Америку Микола потрапив малим хлопцем під час війни. Його рід, поки не розкуркулили, жив у відомій Мурафі на Харківщині, де ще й сьогодні вулиці згідно з козацьким звичаєм, називають сотнями. Поневіряння, табір для переміщених осіб в американській зоні окупації. Потім – Америка й Канада. Служив Богові в українській церкві, яка підпорядкована Константинополю по всьому Північноамериканському континенту. Святкував Богоявлення біля Атлантичного й Тихого океану, освячував найбільший на планеті Ніагарський водопад. Однак два роки тому, вісімдесятирічним, залишив благополучне життя в США й тепер мешкає в Україні, служить в невеличкому храмі села Височинівка що на Слобожанщині. Громада поволі зростає, адже пан отець за обряди грошей не вимагає. Купив за за свою американську пенсію землю й хату, де тепер церква, наступного року збирається разом з селянами збудувати дерев'яний храм. Чому разом, а щоб люди гордилися, що вони спорудили церкву для онуків і правнуків. Створене власним коштом і руками більше ціниться, ніж подароване.
На свято Водохреща до Височинівки завітали й харківські пластуни разом з своїм командиром – істориком і археологом Іриною Голубєвою.
На фото автора: отець Юрій знає традицію; Височинівка на Водохреща.